Знаємо також, що згадане межиріччя слугувало в сиву давнину таким собі Диким вільним плаєм для випасу худоби й овець румунам, або ж волохам. Отже, тут колись розкошували волохи. Візьмемо, наприклад, сусіднє з Широким Лугом село Новоселиця, що дотепер береже пам‘ять про свою прародичку – засновницю-волошку. Хоч уже Широкий Луг не поєднує свою долю з нинішніми румунами. Тут пам‘ятають про п‘ятьох засновників-опришків з геть не дакійськими прізвищами. Одне слово, в Новоселиці на Василя кажуть Цильó, а в Широкому Лузі – Циль.
Ось так мандруючи з стародруками Диким вільним плаєм, я раптом опинився в часах Римської імперії, коли набирали найманців до війська, себто в леґіони. [Леґіон – лат. legio (legionis), від lego – збираю, набираю]. Звідси напевне ж і походить означення слова «леґінь», себто парубок.
А найбільше мене зацікавило в пошукових мандрах, чому ж в Тéре-межиріччі так люблять Ісуса Христа. Нідé його так не люблять, як тут. Адже власне межи річками Тересва й Теребля найбільше в краї християнських: монастирів, всіляких сект і вихідців-попів. А ще – що не село, то – три-чотири церкви, й жодної читальні (За Дмитром Вакаровим). І ревно й щиросердно тут бережуть і дотримуються «десяти заповідей», чи то так «кодексу будівника комунізму» (І там, і там наскрізь пронизана одна ж і та м и с л ь). Власне тут живе справжній комуно-християнський люд. Жодного тобі гріха не скоїв! А який щирий і богомільний…
І закралася в мене сакраментальна думка. Мабуть, Ісуса тут так щиросердно люблять через те, що він їм рідний. Близький, кревний… Є таке в кацапів свято – «Обрезание Господне», а в українців немає, в українців на те – Василя! Дивно, позаяк у Тере-межиріччі дотепер порядкує й переважає по церквах Московський патріархат. І, ой лишенько, до празникування «Обрезание Господне» тут ще не дійшли…
Проте, ходить потай думка, мовби справжнім батьком Еммануїла (Ісуса), сина Марії з Назарета є ніхто інший, а виходець з Тере-межиріччя, назвемо його умовно Омельком. Дії переходять, коли кордони Римської імперії сягали від Палестини до Карпат. Отже, юний і дужий Омелько, (нині важко сказати), якого він роду-племені був, про національність тоді не йшлося, розкошував з маржиною та вівцями Диким вільним плаєм, і десь та від когось почув, що набирають найманців у римське військо. Й, не довго думаючи (такий тут нáрод), покинув боту – палицю вівчарську, та взяв до рук сулицю, подався в солдати. Привела його доля до Назарета, де й укмітив Маріам, чи то пак Маріку, доньку Якима й Анни: жадібний і голодний до жіноцтва вояка накинувся на сердегу та встругав їй кополя-байстрюка... Й ухилився, відповідно, наш Омелько від батьківства, як часто трапляється з-поміж живчиків-солдатів! А жиди з того й роздули світовий скандал, що набув ознак підступно-мстивої релігії... (Така принаймні ходить думка в Тере-межиріччі).
Омелько немовби відтак повернувся додому й десь під хребтом Красна спочиває його тлін. А юний копол Ісус, перед тим, як узяти на себе роль Спасителя, подався був до Індії на пошуки свого арійського Батька... Та межи трьох сосен заблукав! І тепер щороку напередодні весняного рівнодення має мороку з підрахунками чисел та й зважає на повню (повний місяць). За Вікіпедією: якщо новий місяць раніше за 21 березня, то великоднім вважається наступний повний місяць (+ 30 днів). Якщо великодній повний місяць випадає на неділю, то Великдень святкується наступної неділі.
Проте православний й католицький Великдень використовують різні Пасхалії, що призводить до того, що одне й те ж правило призводить до різних дат. Як і сталося сього року. Наступний рік католики з православними в один день святкуватимуть Великдень – 20 квітня. 2015 р. – католики святкуватимуть 5 квітня, православні – 12 квітня, 2016 р. – католики 27 березня, православні – 1 травня...
Захопившись обчисленням дати Великодня, я й забув про визначення історичної назви краю та народності в межиріччі Тересви й Тереблі. Напевне, слід наректи сю місцину – Батьківщина! Позаяк тут спочиває тлін нянька Ісуса...