Не знаю, як там в Ужгороді, а в Києві слизько. На хідниках. Усі тута вболівають нібито за (Й)юкраїну й, звісно, печуться за свій ненаситний шлунок. А я ж ні – вболіваю тільк(о) за кожного взятого християнина, русина і дуже хворого українця.
Позаяк князь Святослав Ігорович чхав, скажімо, на баригів Балог і нинішню «Свободу», а дбав відповідно лише про свою честь. І поклав на те свою голову. В борні.
Сьогодні я покинув морг і перейшов працювати в одне з напівживих державних видавництв. (Згідно з наказом).
Я, принаймні, служив, служу й буду служити українській справі!
Відновлюймо ж те, братове християни, що засрали…
Пора б!
Слава Україні!
Так сподіваюся на вас...