Уперше її застосували ще московські політтехнологи десять років тому на виборах у берегівському окрузі, чим забезпечили тоді перемогу висуванцю СДПУ(о). За класичною схемою комісії готувалися під голову РДА, яким тоді був І.Гайдош. Підготовлений був двійник головного суперника Ковача, також Міклош, який зайняв третє місце і набрав майже 8 тис. голосів. Проте й це не допомогло б, якби не була задіяна схема грубих маніпуляцій. В кінцевому підсумку, на 4-х дільницях вибори були визнані недійсними, і це дало мінімальну перевагу І.Гайдошу. В Чопі, селах Косонь, Дийда, Вари, де загалом М.Ковач набрав 2488 голосів проти 1269 у його суперника, вибори по мажоритарному окрузі не зараховані. Так Гайдош отримав перевагу всього в 1176 голосів.
Показова ще одна деталь, яка, безумовно, впливає на політичні процеси в нашій країні. Паралельно з парламентськими виборами в Україні проходили такі ж в Угорщині. І лише після другого туру, коли стало ясно, що правляча партія В.Орбана, з якою має добрі стосунки Товариство угорської культури М.Ковача, зазнала поразки, Верховний Суд України прийняв рішення на користь І.Гайдоша.
Наступного разу подібні технології застосовувалися вже в Мукачеві на виборах мера 2003 року. Адміністративний тиск обласної та центральної влади, чорний піар, прямий підкуп бажаного для СДПУ(о) результату не дали і В.Петьовка випередив Е.Нусера на 2,5 тис. голосів. І тут був задіяний варіант, випробуваний у Берегові. Сихівський суд Львова (привіт Зваричу) відміняє результати на 8 дільницях, де найбільша перевага у Петьовки і виводить вперед Нусера. Правда, мукачівці відповідають синхронно і через місцевий суд відновлюють статус-кво. Піврічна судова тяганина приводить В.Медведчука до висновку, що необхідно зруйнувати всю систему місцевого самоврядування у Мукачеві, інакше перемоги не буде. І йому вдається переконати в цьому Л.Кучму. Антиконституційним указом він фактично скасовує волевиявлення мукачівців і дає СДПУ(о) повторний шанс. Ігноруючи всі можливі закони вся державна вертикаль навалюється на 85-тисячний районний центр. Кабмін терміново виділяє кошти для міста. І.Різак зобов’язує райони області виділити гроші на Мукачево, що зазвичай називається рекетом. Підкупом, погрозами, шантажем ламають частину депутатів міськради. Цілком протизаконно міняють склад виборчих комісій, а рішення суду з цього приводу ігнорують. Наказом з Києва реорганізовують навіть місцеві суди, щоб підім’яти їх під себе. В керівництві облдержадміністрації, силових органах, податковій, навіть санітарній службах проводять масові зачистки. Але й це не допомагає. Тоді просто вночі тупо переписуються протоколи, а бюлетені елементарно викрадаються та спалюються. Вся ця фантасмагорія перетворює Е.Нусера в одіозну фігуру і він не витримує морального осуду. Через півтора місяці подає у відставку, зберігаючи рештки репутації. А вся ця епопея закінчується вже після помаранчевих подій і нині Мукачево має репутацію одного з найпривабливіших міст в Україні. До речі, знайшов там своє місце й Е.Нусер, який нині працює заступником міського голови.
Але вся ця історія мала й трагічний бік. Передчасна смерть голови ТРК Ю.Перести, десятки судових вироків, сотні поламаних доль, загублених кар’єр, вимушених зрад через атмосферу морального приниження. І все це нині повертається в Україну. Не випадково, поки на біл-бордах та сіті-лайтах, повертається в політику й головний режисер подібних сценаріїв В.Медведчук. Тепер він вже відкрито став провідником російських інтересів в Україні, вихваляється багатством та дружбою з В.Путіним та запускає демагогію про владу народу через референдуми, які, до речі, абсолютизували диктатуру Гітлера. І, вже конаючий парламент, тут як тут ухвалює закон про референдуми, ніби й немає в країні важливіших проблем. Відтак маса місцевих чиновників, політиків, бізнесменів-наперсточників покірно йдуть на забій, як вівці за козлом-провокатором (див. відео). В тім числі й наші регіонали, які чомусь подумали, що вже вхопили Бога за бороду. А тим часом, принцип «чим гірше, тим краще» залишається найефективнішим знаряддям для проведення імперської політики Росії в Україні. Втім самозакоханим «нарцисам» з Хуста це зрозуміти не дано.