Лихий попутав...

Хто хоча б раз побував у Почаївській лаврі чи іншій подібній святині, той, безумовно, бачив людей, чий погляд скерований в нікуди. Коли у храмі починається молитва, такі люди рвуть на собі одяг, гарчать, звиваються, плачуть, сміються… Церква називає їх одержимими або біснуватими. Священики стверджують, що в них вселився злий дух, який керує всіма думками й діями. І, зрештою, намагається звести свою жертву в могилу. В сучасному світі є різні погляди на одну й ту ж проблему. Церква стоїть на своєму, біоенергетики пояснюють це явище більш науково, а лікарі-психотерапевти взагалі стверджують, що подібний стан – не що інше, як психоз.

Біс плаче голосом немовляти…

Духівників, які виганяють з біснуватих людей злих духів, називають екзорцистами. Та про обряд екзорцизму священики воліють не говорити. Одні кажуть, що писати про таке взагалі небезпечно, інші радять робити це виключно з молитвою. Утім, нам вдалося знайти двох екзорцистів, які погодилися розповісти, що ж це за особливий стан – одержимість.

У Мукачівській греко-католицькій єпархії екзорцизмом займається отець Лонгін – монах ордену братів менших (францисканців). Таку особливу місію чернець несе вже 18 років, з тих пір, як переїхав з рідної Польщі до України. Кілька років отець Лонгін працював з біснуватими в різних областях Західної України, близько року живе у монастирі в Ужгороді.

«Причинами біснуватості можуть бути прояви ненависті, злості. Наприклад, різні сварки з сусідами, — розповідає мій співрозмовник. – Таким чином, людина відкриває себе для злого духа. Причиною може бути й родове прокляття, візити до ворожбитів, магів, участь в окультних чи спіритичних сеансах. Коли до мене приходять і стверджують, що є біснуватими, я прошу розказати про свою проблему. Бо не завжди поганий стан і самопочуття можуть означати, що в людині є злий дух. Якщо розумію, що одержимості нема, раджу родичам відвести таку людину до психіатра. Коли ж підозрюю, що відвідувач може бути й справді біснуватий (наприклад, дізнаюся, що він мав стосунок із чорною магією), вичитую над ним молитву. Під час обряду екзорцизму звертаю увагу на поведінку людини і тільки тоді можу робити висновки. Якщо вона справді має в собі злого духа, продовжую молитву, в якій прошу Ісуса торкнутися зранених місць. Не раз чув, як дух, який мав виходити, починав плакати голосом немовляти. Та так, що від жалю аж серце стискалося. Було й таке, що жінки промовляли чоловічими голосами. Не завжди хворий одужує за один раз. Інколи треба приходити кілька разів. Також велике значення має те, як сама людина ставиться до можливості свого одужання. Одержимому треба обов’язково висповідатися, причаститися, усвідомити свою проблему, розкаятися і змінити свій стиль життя».

За словами священика, симптоми одержимості не завжди можуть проявлятися зовні. Інколи людина поводить себе спокійно, але в неї є певна фізична хвороба, яка не піддається лікуванню. Ніби здала всі аналізи, лікар сказав, що все добре, а хвороба не відступає. Часом одержимість може проявлятися глибокою депресією, агресією, надприродною силою, нехтуванням соціальних правил поведінки.

«Відтак людина починає зневажати Бога, вона має страх, розпач, усе частіше думає про самогубство. Буває, що глибока депресія набуває симптомів шизофренії. Злий дух не зацікавлений, аби людина дізналася про його існування. Якщо ж він себе проявляє на фізичному рівні, значить відчуває, що наближається час його виходу», — розповідає отець Лонгін.

…І промовляє на латині

Чимало українців добре знають отця Олексія Николишина з села Озерна Зборівського району Тернопільщини. Православний священик Київського патріархату понад 7 років проводить обряди вигнання злих духів з людей. До каплички, яку він побудував у рідному селі, впродовж багатьох років з’їжджаються люди з різних регіонів. Одні йдуть туди за власною волею, інших приводять родичі. Але всі шукають одного й того ж – порятунку.

«Ще коли вчився, зрозумів, що маю цим займатися, — розповідає священик. – З тих пір багато чого бачив і багато чого чув від біснуватих людей. До мене часто приходять ті, хто має певні труднощі в житті. Звичайно, скажете ви, у кожного з нас є свої проблеми. Я не заперечую цього, але мова про тих людей, чиї життєві ситуації – нестандартні. Якщо людина біснувата, то не означає, що в ній є один злий дух. Їх може бути кілька. Найчастіше до мене приходять біснуваті жінки. Думаю, це пов’язано з тим, що жінки частіше звертаються до різних ворожбитів, чаклунів, екстрасенсів. А ще – молодь і діти. В останні роки помітно зросла тенденція до одержимості серед молоді. Це пов’язано з впливом важкої музики, в якій часто є заклики до прославлення диявола, з тією розпустою, яка присутня в інтернеті, з випуском фільмів-страшилок. Чого вартий тільки «Гаррі Поттер»! Чимало дітей дуже його полюбляють, але в ньому є прямі уривки з текстів чорної магії. Члени секти сатаністів самі визнали, що завдяки цьому твору в останні роки їхні ряди суттєво зросли. Усе це дуже негативно позначається на духовному світі сучасних людей».

Священик каже, що за роки, відколи проводить вичитування над біснуватими, йому доводилося бачити й чути чимало. Це й випадки, коли жінки говорили чужими голосами, або взагалі іноземними мовами, корчилися у конвульсіях...

«Вичитування я проводжу українською, старослов’янською мовами та на латині. Буває, до мене приводять людину і стверджують, що в неї вселився біс. Але з першого погляду визначити це важко. Тоді я починаю читати молитву на латині. І бувало, що людина, яка в житті не вчила цієї мови, починала мені відповідати нею. Так, одна жінка у відповідь на молитву почала на латині казати, що вона є бісом, і навіть назвала своє ім’я. Часто, коли вичитую обряд, біси, які сидять в одержимих, починають говорити до мене. Одного разу почув такі слова від біснуватої людини: «Твоя молитва пече мене сильніше, ніж вогонь у пеклі». Устами цієї людини, певна річ, промовляв диявол. Вигнаний дух йде, як наказано у молитві, в пекло або на Голгофу під хрест Господній».

Священик каже, нерідко йому доводилося бачити й те, що виходило з одержимих. За його словами, нечисті духи дуже страшні й потворні. Утім, більше розповідати про їхню сутність духівник відмовився. Зізнався, що, коли відмолює важку людину, сам може постраждати.

«Часто вiдчуваю фізичне i духовне виснаження. Одного разу тиждень мусив відмолюватись, менi було дуже погано i фізично, i духовно. Було й таке, що три днi не мiг встати з лiжка. Коли менi стає недобре, їду до старця-монаха в Почаїв чи Зарваницю i там молюсь. А іноді, навпаки, буває піднесення».

Священик також радить: аби не «підхопити» злого духа, треба часто сповідатися та причащатися. А ще відвідувати богослужіння. Каже, що найбільше ризикують ті, хто не дотримується Божих заповідей, не молиться, хто вчинив тяжкий гріх і не розкаявся у ньому.

«Нерідко біси вселялися в тих, хто за часів радянської влади йшов проти Бога, знімав хрести з церков, вивозив дзвони з дзвіниць, брав участь у руйнуванні храмів і розправах над віруючими. В період гонінь на релігію виросли цілі покоління нехрещених людей, які, з точки зору православ’я, не мають «духовного захисту», і є легкою здобиччю для злих духів».

Тож біснуватість чи звичайний психоз?

Біоенергетики біснуватість трактують по-своєму. Зрештою, все зводиться до одного. Так, за словами київського біоенергетика Алли Чайковської, злі духи «липнуть» до людей через порушення цілісності енергетичної оболонки.

«Причинами своєрідних «дірок» в астральному тілі людини можуть стати прокляття, стреси, чорна магія, спіритичні сеанси. На жінок певною мірою впливають й аборти, якщо ті, хто їх робив, не розкаялися в цьому. Одне слово, причинами порушень цілісності енергетичної оболонки може стати будь-який смертний гріх, який людина не усвідомила і не покаялася в ньому», — запевняє біоенергетик.

За словами Алли Чайковської, паралельний з нашим світ – багатошаровий і наповнений різними істотами, які за першої-ліпшої нагоди чіпляються до людини. Саме зруйнована аура людини і є найліпшим «вікном», аби ці створіння зайшли всередину. Разом з тим, біоенергетик стверджує, що історії про злих духів – ніяка не вигадка, а цілковита реальність, яку ми хіба що не бачимо.

Іншої думки традиційні медики, які називають одержимість гострим психозом чи шизофренією.

«Оскільки медицина – матеріалістична, то, звісно, не поділяє думку священиків чи біоенергетиків про наявність злих духів. Якщо у хворого є такі симптоми, які церква відносить до біснуватості, — різка зміна настрою, надмірні збудження чи агресивність, втрата відчуття усвідомлення себе і місця свого перебування, ми кваліфікулємо їх як хвороби. Це можуть бути шизофренія (роздвоєння особистості, манія переслідування, настирливий стан), обсесивно-компульсивні розлади (наявність нав’язливості), психози (різкі перепади настрою, депресія)», — розповідає ужгородський психотерапевт Валерія Васьковська.

За словами лікаря, ті, кого церква називає біснуватими, нерідко є шизофреніками. А той факт, що ці люди не піддаються медичному лікуванню, має просте пояснення: шизофренія як хвороба невиліковна. Вона може перейти в стан ремісії, але повністю вилікувати людину неможливо. На питання, яким же чином церква лікує хворих (незалежно від того, який у них діагноз – біснуватість чи гострий психоз), медицина дає свою відповідь: церковні обряди, особливо ті, що читаються над такими людьми, є своєрідною психотерапією, яка й дає свій позитивний результат. Тобто, кажуть лікарі, під час вичитування людина переходить у стан зміненої свідомості й піддається таким ось впливам, особливо якщо вірить, що це їй допоможе.

Сніжана Русин

Теги: біси, священник, гріхи

12 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати