Іван Тегза дослідив історію Закарпатської прокуратури, занотував сучасність

Іван Тегза розділив себе між журналістською і прокурорською працею майже порівну. І тому символічно, що до 20-річчя прокуратури України та свого 65-річного ювілею, який недавно відзначив, він подарував колегам-прокурорам, собі та своєму рідному краю дослідження діяльності прокуратури області від часів Закарпатської України і до сьогодні.

Іван Тегза дослідив історію Закарпатської прокуратури, занотував сучасність

Про унікальність цього видання, яке автор назвав «На переломах. Прокуратура Закарпаття: історія і сьогодення», хай краще скажуть юристи та історики. Але навіть загалу цікаво, що діялося там, за дверима такого відомства, як прокуратура.

Перший декрет про утворення закарпатської прокуратури – це всього 10 статей

На світанку зародження закарпатської прокуратури її штат нараховував усього 162 працівників. І це разом з канцеляристами, працівниками допоміжних служб. Багато з них освоювали прокурорську професію самотужки. Цікавий з цього приводу віднайдений автором в архівах перший рукописний список працівників міських і окружних прокуратур – з виправленнями, перекресленнями.

Тож у січні 1945 року ухвалено Декрет «Про утворення органів прокуратури Закарпатської України». Це всього десять статей! А вони регулювали весь правовий статус прокуратури та її повноваження. Зокрема, декрет закріплював, що громадяни Закарпатської України не могли бути заарештовані ні органами держбезпеки, ні народної міліції, ні слідчими при прокурорах без санкції прокурора. Саме він мав з’ясувати, чи є підстави для арешту. Але насправді ця теза часто була тільки декларацією. Особливо це стосувалося дій КДБ та «Смершу».

Ось що з цього приводу згадує Олексій Логойда. Коли він став прокурором Великоберезнянського району, вирішив перевірити, хто і скільки перебуває під арештом у місцевій міліції. А одного разу навіть випустив кількох людей, заарештованих без його санкції. На таку допитливість миттєво зреагував начальник відділення держбезпеки: «Що ти наробив – випустив на волю бандерівців!».

Багато кримінальних справ (щодо цивільного населення) військові трибунали розглядали з участю чи й без участі військових прокурорів. Автор книги також зауважує, що навіть спеціальний суд Закарпатської України нерідко обходився без участі прокурора та адвоката.

Про яке право чи мораль могло йтися в таких випадках?! А що вже казати про тих фахівців, які опановували право в європейських університетах! На які моральні випробування вони наражалися! Адже часто партійні рішення були єдиним дороговказом для всіх гілок влади.

Буквально оживають на сторінках книги факти «боротьби з греко-католицькою церквою, куркулями та іншими антирадянщиками».

Разом з хлібом зникали шафи, стільці, кравецькі машинки

Скільки зіжмаканих, викинутих на сміття доль за рядками постанов повести рішучу боротьбу з розкраданням та розбазарюванням хліба на підприємствах заготівель, елеваторах та млинах, за повільні зерно-і молокопоставки, нерішучу боротьбу з куркулями, українськими буржуазними націоналістами і т.д. Насправді за пару буханців людині могли «дарувати» страхітливішу долю, аніж злочинцю з кримінальним минулим. Не бракувало і свавілля новоспечених партійних і радянських чиновників, матеріали на яких доводилося розглядати прокурорам. Так, разом з хлібом зникали і ті речі, які впадали в око. Як от дві кравецькі машинки у селян Опріча та Борки , або навіть 4 стільці у Мигалки з Діброви чи шафа в с. Красна. Власне, такі буденні побутові дрібниці вражають не менше, як статистика, що завжди щось приховує.

Тому документи тих часів рясніють і висновками про «посилення куркульського опору». Зокрема, що в Перечинській окрузі куркулі здають на пункти зерно, заражене шкідниками, змішане з піском. Лунали погрози і в бік прокурорів, що вони «нерішуче притягають до відповідальності утайщиків зерна».

Насправді це означало — за всяку ціну забезпечити державні поставки зерна, молока і т.д. Судові справи стали більше залякуванням населення.

Багато розповідається про першого прокурор області Івана Андрашка. Що в ньому переважав юрист, а не політик і активний провідник радянської влади у життя , свідчать його окремі, хоч і несміливі, виступи на засіданнях бюро обкому КП(б)У, на нарадах та його дії. Зокрема, ще в липні 1945 р.він звертається до Президії Народної Ради Закарпатської України з протестом на рішення уповноваженого НРЗУ у справах культури, яким передано майно В.Бичківської громади греко-католицької церкви православній церковній общині селища. Вважав таке рішення незаконним, бо греко-католицька община набагато більша за православну. Це був явний прокол з політичної точки зору, хоч з правової позиції прокурор діяв правильно.

 Інший випадок знову стосується церкви.Автор книги наводить вельми цікаву ситуацію. Із Ради міністрів СРСР відрядили працівників, щоб ті з’ясували, які заходи вжито щодо ліквідації уніатської церкви в Закарпатті.«Заходи» полягали в передачі православній церкві споруди ужгородського греко- католицького собору.Як видно з доповідної записки уповноважених, в бесідах з секретарем обкому КП(б)У, керівником МГБ по Закарпатській області й прокурором:  «Все они, кроме Андрашко, – назвали их (“заходи”.-Авт.) приемлемыми».

Та йшлося навіть не про будівлі, а про людей, яких намагалися буквально викинути з життя. Чого варте тільки звернення до прокурора області чотирьох неповнолітніх дітей священика М.Желтвая, якого обласний суд засудив до 5 років таборів. Але ні хвороба їхньої матері, ні сльози дітей не переконали.

Щодо першого прокурора області І. Андрашка,автор наводить ще один цікавий момент. Він стосується доповідної записки прокурора секретарю Закарпатського обкому КП(б)У, де він виклав «свої міркування про підготовку матеріалів на куркулів». Андрашко намагався, хоч і несміливо, але довести, що необхідно перевірити списки куркулів. Адже “ до них могли потрапити селяни-середняки, навіть бідняки”. Природно,що і якість землі має бути взята до уваги. Внасалідок цього доведеться робити різницю між північними округами,між орними землями і пасовиськами... Або іншими словами -- необхідно буде точно встановити не тільки кількість майнових обєктів, але і їх річні доходи, наголошуваклося у доповідній.

Тож історія закарпатської прокуратури багато в чому залежала не тільки від генеральної лінії партії. А й від хисту та людяності фахівців, які там працювали. Як пригадує прокурор В. Федаско, працювати доводилося й ночами. І якось опівночі до нього приходить жінка з немовлям на руках. Втомлений, він роздратовано сказав відвідувачці, що її проблеми можна вирішити і вранці. І тоді старший колега спокійно зауважив, що в прокуратуру ділитися радістю не йдуть. Якщо прийшла, значить привела її сюди якась біда.

Грунт хрумтів під ногами, як скляна крихта…

Ось 1970 рік. Старше покоління знає про аварію на відомому газопроводі «Дружба». Люди чули важке гудіння, злякалися, що почалася війна. В.Савчук, який на той час працював слідчим прокуратури області, а потім прокурором Хустського району, згадував: «Грунт хрумтів під ногами, як скляна крихта. Від двох загиблих залилися жменька попелу і шматочки кісток». Всього на місці катастрофи було знайдено 19 чоловік. Двадцятий помер у машині швидкої допомоги. У радіусі 220 метрів були розкидані шматки магістральної труби». Одні загинули відразу, інші помирали в лікарні. Всього 40 чоловік забрала ця аварія.

Того ж дня В.Савчуком було порушено кримінальну справу за ознаками частини 2 статті 135 КК УРСР. Встановили, що вибух стався через ремонт.На магістральній трубі була накладена велика латка. Вона якраз вибух витримала, а поряд з нею метал розшарувався.

Цікаво, що в Ужгороді працювала урядова комісія, але своїх висновків слідству вона не передала. Адже зрозуміло: якщо треба накладати латки, то якість труб була далеко не найкращою. Але надалі В.Савчука перевели на іншу посаду, а коли згодом запитав, чим скінчилася газова справа, порадили не цікавитися більше нею.

Одного з підозрюваних ледве знайшли… в старій холодильній камері

А от 70—80-ті з їхнім голодом на якісні товари. Тут наводиться розповідь Володимира Мороза, старшого слідчого прокуратури області, про резонансну справу, коли у 1979-му «Мосм'ясопром» уклав договори з угорськими фірмами про постачання великої рогатої худоби та свиней, відгодованих за новою технологією. М'ясо призначалося для харчування олімпійців. Щодня кілька ешелонів з Угорщини проїжджало через Закарпаття, де вагони переставлялися з європейської вузької колії на нашу широку. Але чомусь тут загадково почали зникати комбікорми, а потім і самі свині. Угорська свинина опинялася на ринках, а олімпійцям діставалося наше вітчизняне м'ясо.

А ще, аби потрапити до Москви, люди за будь-яку ціну, тобто й за 100 рублів хабара, намагалися влаштуватися доглядачами худоби. Бо ж там, у Москві, на час олімпіади можна було дістатися до всіляких імпортних дефіцитів – імпортних чобіток, хутряних пальт, та не так часто баченого дива – апельсинів. Люди почали заводити неабиякі статки вдома, перепродуючи цей рідкісний товар. Але не так легко було дістатися до омріяних дефіцитів. Доглядачі худоби їхали в «скотовозах». Тобто, в спеціально обладнаному приміщенні на даху вагонів. Але насправді там стояв такий сморід, що дехто непритомнів. Жінкам, щоправда, пропонували обміняти більший комфорт на кохання або, навіть, ґвалтували.

І це в той час, коли в самій Москві на комбінаті ім.Мікояна, до речі, зразково-показовому, худобу мили спеціальними миючими засобами і підсушували в барокамерах. На цьому комбінаті навіть діяв свій завод із виготовлення ґудзиків із копит та рогів. І такі досвідчені фахівці, керівництво просто не могли не помітити, що їм привозять звичайних свиней, що маса худоби взагалі списується через хвороби та падіж. Але за хабарі закривали на це очі. В цій грандіозній афері було задіяно немало людей. Одного з підозрюваних ледве знайшли… в старій холодильній камері. Коли почалися арешти, почалися й своєрідні “підходи” до слідчого, а оскільки це на нього не подіяло — викрадали 11-річного сина...

Олімпійська кримінальна справа склала 20 томів, хоч слідство тривало всього шість місяців, і вивела слідчому з ладу дві друкарські машинки.

 Багато вартого уваги читача, повчального в історії,не менше складних фактів із життя закарпатської прокурати останніх десятиліть. А вони цікаві ще й тим, що знайомі нашим сучасникам. Але для цього варто прочитати саму книжку Івана Тегзи ”НА ПЕРЕЛОМАХ.Прокуратура Закарпаття:історія і сьогодення”, щоб знати про все більше і точніше. Адже важливо, що автор прослідковує діяльність і роль цього наглядового правоохоронного органу через призму суспільно-політичних процесів. Особливий акцент — на переломні етапи. Звідси й назва видання.

Мар’яна Нейметі

* І журналістом, і прокурором, але завжди між людьми…

06 лютого 2012р.

Теги: прокурор, прокуратура

Коментарі

Григорій Сковорода вийшов у словацькому перетлумаченні пряшівця Івана Яцканина
Втрачені церкви Закарпаття повернуться на культурну мапу
/ 5Найбільша в Україні приватна альпійська гірка розташована в Кам’яниці
/ 2Справжня історія воловецького трампліна
/ 3Заради спорудження Теребле-Ріцької ГЕС затопили кілька сіл, але вільшанці до останнього не вірили в її запуск
/ 5Оксана Ганич була ровесницею епохи Карпатської України й першою жінкою – доктором наук на Закарпатті
Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
/ 1Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
» Всі записи