У визвольних звитягах загонів УПА відзначилися і закарпатці

Яскравою сторінкою героїчної історії України є й збройна боротьба легендарної Української Повстанської Армії (УПА), яка впродовж майже 15 років завдяки вмілому використанню тактики партизанської війни й підтримці місцевого люду вела трифронтову війну проти німецьких, польських та радянських військ.

У визвольних звитягах загонів УПА відзначилися і закарпатці

«УПІВЦІ» НА ЗАКАРПАТТІ

Як відомо, боротьба українців проти німецьких загарбників розпочалася 30 червня 1941 року – дня проголошення ОУН у Львові відновлення Української держави.
А починаючи з 1944 р. у міру просування фронту на захід командування УПА-Захід все більше приділяло уваги Закарпаттю. Це було зумовлено насамперед тим, що наш край, на відміну від інших західноукраїнських земель, ще не зазнав більшовицького режиму, і тому очікуваним було сприйняття більшовиків як визволителів.

«Прогнозувалося і те, що з часом просовітські настрої населення краю зміняться на антибільшовицькі», – пише дослідник цієї проблеми О. Ситник. На першому етапі відділам, що знаходилися на території Закарпаття, не рекомендувалося проводити ніякої політико-роз’яснювальної роботи.

Перший рейд загонів УПА спеціального відділу «Трикутник смерті» з боку Івано-Франківщини тривав із 10 по 18 листопада 1944 року в Рахівському районі. У селі Луг було роззброєно міліцію, проведено збори селян. Після двогодинного бою з червонопогонниками повстанці відступили в гори.

10 березня 1945 року під час рейду на Великоберезнянщину відбувся вимушений бій повстанської сотні (командир «Сурма») біля с. Ставне. Без втрат, подолавши хребет Бескид, бандерівці повернулися у Львівську область.

Два тижні у квітні 1945-го перебували в рейді на Воловеччині й Великоберезнянщині бійці куреня «Холодноярці» (командир «Град»), проводячи роз’яснювальну роботу серед горян.

Перебуваючи у Воловецькому районі, 12 травня 1946 року стрільці відділу «Байки» збили радянський літак.

У грудні 1947-го жителі сіл Новоселиця, Присліп та Колочава на Міжгірщині стали учасниками зустрічі з основним складом підвідділу УПА, яким командував старший вістовий «Гамалія». Бійці розповідали селянам, що воюють, аби не дати окупантам панувати на рідній землі.

У червні 1945 року органи Держбезпеки Закарпатської України почали ліквідацію сітки ОУН в краї. В результаті арештів, проведених у липні – грудні , організація була ліквідована. Лише деяким патріотам вдалося емігрувати за кордон. Після розгрому ОУН на Закарпатті, перед Крайовим проводом ОУН «Захід – Карпати» виникло завдання створення оунівського підпілля в краї заново.

♦ Загін УПА на Закарпатті

Влітку 1946 р. Провід ОУН «Захід – Карпати» випустив  велику кількість антирадянських листівок, які передбачалося спеціально розповсюджувати на Закарпатті. В одній із них говорилось: «Українці Закарпаття! 1944 рік вписується в історію Закарпатської землі як ще одна чорна дата. Замість згаданої волі цей рік приніс тільки зміну окупантів – на місце угорських прийшли московсько-більшовицькі пригноблювачі, які своєю окупаційною практикою залишили далеко позаду своїх попередників. Захопленням Закарпаття червона Москва завершила, в основному, насильницьке об’єднання всіх українських земель, надівши ярмо на шию всьому українському народу».

Упродовж липня 1946-го  в низці сіл верховинських районів Закарпаття, зокрема Колочава-Горб, Негровець, Лази, Нижні Верецьки тощо, було багато випадків появи загонів УПА, котрі проводили агітаційно-просвітницьку роботу серед населення, а також експропріювали майно радянських торгових закладів та господарств.

У радянській історіографії панувала думка, що надіслані з метою пропаганди загони УПА «ніяких результатів не дали», бо «населення Закарпаття відноситься до ОУН вороже». Це твердження зовсім відкидають документи ОУН.

Так, наприклад, після закінчення мітингу в с. Німецька Мокра до командира відділу підійшов один із учасників мітингу і сказав: «У моєму селі нас 40 чоловік, що прийшли з чеського легіону. Всі маємо зброю. Начувані про вашу боротьбу, ми хочемо разом із вами воювати, бо далі не можемо жити в більшовицькій неволі...»
А після закінчення мітингу в с. Колочава-Лази до командира підійшов юнак та попросив дати або хоч позичити йому зброю, щоб він міг вбити голову сільради, «явного енкаведистського агента».

Вже 24 липня 1946 р. бюро Закарпатського обкому КП(б)У затвердило цілу низку заходів для посилення боротьби з «бандерівцями». До них залучалися МДБ, МВС, військові та партійно-радянські органи. Проти повстанців  провели  50 операцій та 15 облав, у результаті яких 15 чоловік вбили, 10 поранили і 9 полонили. Також  створили 11 винищувальних батальйонів загальною кількістю 1176 чоловік, пише історик М. Вегеш у дослідженні «Сторінки історії ОУН-УПА у Закарпатті (1929 –1950  рр.)».

Однак це не вплинуло на дії УПА. Тільки в жовтні 1946-го вони провели 9 антибільшовицьких мітингів. Всього ж цього року було зареєстровано 63 випадки появи й діяльності відділів загонів ОУН-УПА, з них розкритими називалося 19.

У 1947 р. продовжували діяти й окремі загони УПА. Так, 27 червня повстанці відділу «Журавлі» знищили в с. Лисичово телефонну централь та роззброїли двох її працівників, що там знаходились. У липні цього ж року на території Іршавського району з’явилася нова боївка ОУН, котра прибула з Дрогобицької області. Очолював її уродженець Сумщини Сергій Кривопишин.

Органи Держбезпеки  заарештували  5 членів боївки та 9 їхніх прихильників із числа місцевих жителів. Тоді ж на Іршавщині було заарештовано 60 чоловік. 17 липня 1947 р. у с. Ясіня повстанці наскочили на місцеву сільраду й ліквідували її голову Копащука – знаного партійця і вислужника МДБ. На території Волівського округу діяли загони «Буревія» та «Вишні», котрі тривалий час тримали в остраху радянські органи влади. У результаті каральних акцій проти цих загонів заарештували 49 повстанців та їх прихильників.

Мала місце діяльність ОУН-УПА і на Хустщині, де ще живою була героїчна слава захисників Карпатської України. В с. Копашново діяла група Василя Пригари, яка здійснила 5 антирадянських акцій. 21 квітня 1947 р. жителі сіл Лоза і Горінчово Хустського округу камінням прогнали зі своїх полів трактористів та представників радянської влади, які намагалися провести оранку полів, призначених, проти волі селян, під колгоспне господарство.

Через територію Закарпаття проходили  й рейди українських партизан за межі України, зокрема в Чехословаччину, Східну Прусію та в Румунію. У цих країнах вони привертали увагу міжнародної спільноти до національно-визвольної боротьби українського народу за відновлення власної держави.

НАШІ ХЛОПЦІ В ЗАГОНАХ УПА ЗА КАРПАТАМИ

Воювали закарпатці й у рядах повстанців на інших українських землях. Переважно це були вояки, які переходили в УПА з чужої їм угорської армії, перебуваючи на теренах Рівненської, Івано-Франківської та Львівської областей. Більшість їх загинула невідомими, позаяк  воювали під псевдонімами і часто справжнього їхнього прізвища не знали навіть бойові побратими. Таким було правило партизанської війни.

Влітку 1943 року неподалік  м. Дубно на Рівненщині закарпатський юнак, підстаршина угорської армії, провів у розташування вояків-оунівців ціле відділення солдат-земляків зі зброєю та амуніцією. Одержавши псевдо «Шлюсар», він невдовзі став провідником ОУН північної частини Рівненської області, одружився на місцевій дівчині-зв’язковій УПА. У нерівному бою з енкаведистами «Шлюсар» загинув геройською смертю. Уже кілька років автор цих рядків намагається дізнатися його прізвище, відтак знайти на Закарпатті його родичів.

Уродженець с. Вовкове Ужгородського району Михайло Шпонтак («Залізняк»), партизанський командир у званні майора, воював в УПА на Закерзонні, за що відсидів у польській в’язниці 25 років.

Андрій Стерчо, виходець із с. Кузьмино Мукачівського району, був провідником ОУН –УПА на Грубленівщині. У 1949 році він загинув у застінках НКВС в російському м. Горький.

Перечинець Іван Кедюлич, колишній старшина чехосло­вацької армії, був одним із керівників вишколу старшин (офіцерів) УПА. У 1944 році загинув у бою з ворогом на Тернопіллі.

Отож Закарпаття поряд із іншими західноукраїнськими землями також було охоплене національно-визвольним рухом. Щоправда, домінували з цього боку гірські райони, які мали сприятливі природно-географічні умови, віддаленість від міст, шляхів сполучень і досить високий рівень національної самосвідомості верховинців.

Підготували Василь Цебрик, Петро Поліха

 

17 жовтня 2016р.

Теги: УПА, ОУН

Коментарі

333 2016-10-20 / 21:51:26
Нормальних люди інтерисує, долишняку !

долишняк 2016-10-20 / 09:58:14
до комента выше-кого ото интересуе,опомнись))

друг Явір 2016-10-19 / 10:55:49
Це потрібно розмножити масовим тиражем мільйон примірників й роздати людям! Слава Україні!!!

Альфа і омега Августина Волошина
В Ужгороді видали "Словариць" з діалектним багатством Синевирської Поляни
"Жандарми зв'язували мені руки-ноги і, повісивши вниз головою, били кийками по підошвах..."
В Ужгороді готують книжку, базовану на альбомах, знайдених на горищі будинку в Ужгороді
В Ужгороді вийшла друком книжка про посилення репресій проти мешканців Закарпаття на завершальному етапі його радянізації
Петро Шолтес: "Малюючи, завжди імпровізую, а моїм пензлем керують муза, почуття, інтуїція"
/ 1Тарас Данилич. Митець, що вийшов із народу, але залишився разом з ним
/ 1"Я кохаю тебе!": пішохідний міст в Ужгороді береже сотні "закоханих сердець"
У Керецьках на Свалявщині відкрили галерею місцевих художників
На Закарпатті попросять віддати у музей кам'яну сокиру періоду енеоліту, знайдену у Виноградові
Закарпатські бджоли в історичному аспекті
11-й том обласної "Книги Скорботи" надійшов у навчальні заклади й біб­ліотеки Закарпаття
Як Микола Матола в умовах "дозованого повітря" формував літературні та суспільні процеси на Закарпатті
/ 1Екс-кіпер "Говерли" завершив кар'єру в угорському "Гонведі"
Закарпатські спортсмени на Красії розпочали підготовку до чемпіонату України з гірськолижного спорту на Буковелі
/ 1Не тільки золото, а й цинк та свинець можуть видобувати в Мужієві
Тонну цукерок роздадуть "миколайчики" в Ужгороді
Бути чи не бути Ізабеллі на Закарпатті?
В Ужгороді опублікують досі втрачений роман Уласа Самчука про Закарпаття
/ 1В Ужгороді говорили про закарпатську драматургію, автентику та місцеву сцену
/ 2Декілька запитань до відновлення Мужіївського золоторудника
Готуватися до 120-річного ювілею Ґренджі-Донського варто вже тепер
За кілограм сушених боровиків на Міжгірщині просять тисячу гривень – неврожай
Що "підігріє" подвоєна мінімалка: купівельну спроможність чи інфляцію?
/ 1Йосип Бокшай малював мадонн із рідних, молився на уроках і був у російському полоні
» Всі записи