Закарпатський слід холодноярця Юрія Горліса-Горського

Можливо інформацію не взяли б до уваги, якби пан Коваль не згадав про Закарпаття. Коли точніше, то у новій книзі буде цілий шмат матеріалу саме про закарпатський період Юрія Горліса-Горського, про який до цього часу загалу майже нічого не відомо, як і закарпатцям – про Холодний Яр. Це свого роду відкриття, оскільки архівну особову справу вчителя Юрія Городянина-Лісовського вдалося розшукати не так давно у приміщення закарпатського держархіву в Берегові закарпатській письменниці і дослідниці Ірині Гармасій.

Пані Ірина запалилася цією ідеєю після того, як їй в руки потрапила книга Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр», яка, до речі, вже витримала 15 видань (!) із 1992 р . «Коли я прочитала книгу спогадів холодноярця Ю. Горліса-Горського, яку мені подарував редактор-упорядник Роман Коваль, впіймала себе на думці, що майже нічого не знаю про Холодноярську республіку. Достеменно не знаю тих історичних подій», – ділиться пані Ірина. В кінці квітня дослідниця здійснила поїздку в Холодний Яр, а точніше, Кіровоградську та Черкаську області, побувала на Чигиринщині, в Умані. Під егідою Історичного клубу «Холодний Яр» тут щороку вшановують козаків і старшин полку гайдамаків Холодного Яру. «До Холодноярської республіки входило понад 30 сіл Великої України, – продовжує пані Ірина. – За останні роки на цій землі справжнє національне відродження, села зарясніли монументами козацької слави, а 29 квітня в селі Соснівка на Кіровоградщині встановили пам’ятник хліборобам навколишніх сіл Дев’ятки, Скаржинки і Тирнавки, які загинули післяжнивної пори 1920 р. від шабель більшовицького ексадрону. Їх порубали за те, що відмовилися  віддавати урожай червоним продзагонам».

Із передмови Романа Коваля довідалася, що Горліс-Горський в кінці жовтня 1938 року прибув на Закарпаття і вчителював поблизу Великого Бичкова. Живі враження від поїздки дали поштовх взятися за пошук архівних матеріалів вдома. І робота закипіла.

Минуло 73 роки з часу тих подій…

«Коли в описах архіву я знайшла справу з іменем Юрій Горо(н)дянин, то інтуїтивно відчула, що це саме Юрій Горліс-Горський. Оскільки знала, що його справжнє прізвище Городянин-Лісовський, – згадує Ірина Гармасій. – Ви б бачили, як я зраділа, коли працівниця архіву принесла з фондів справу з подвійним прізвищем, чималу-на 28 аркушів. Вперше через 73 роки з часу тих подій гортати її сторінки випало мені. Це практично всі документи, які засвідчують непересічну долю і таку ж творчу працю автора. Зокрема, документи на легалізацію – дозвіл на проживання в Хусті і т. п., лист Ю. Городянина-Лісовського Міністерству культу, народної освіти і шкільництва Карпатської України про вчительську працю, власноручний життєпис, призначення його на посаду помічного вчителя літератури в с. Луг поблизу Великого Бичкова і, як ще одні свідки трагічної історії Карпатської України, два екземпляри договору з Міністерством КШНО в Хусті від 13 березня 1939 р., роботодавцем так і не підписані через угорську окупацію».

Дослідниця стверджує, що Юрій Горліс-Горський – яскравий і переконливий представник борця за Соборну Незалежну Україну, свідченням цього-його біографія. Народився в Полтаві 4 січня 1898 р. у сім’ї військового. Закінчив реальну гімназію в Полтаві і Новочеркаську військову школу в ранзі хорунжого. У 1919-1920 рр. був старшиною 2-го Запорозького полку 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР, потім більше року (до весни 1921 р.) осавул отамана 1-го (Основного ) куреня полку гайдамаків Холодного Яру на псевдо «Залізняк», Учасник Першої світової війни та Першого зимового походу Армії УНР. Холодноярська республіка, за спогадами Горліса-Горського, постала над Дніпром, як «московська червона орда захопила Україну». Потім організовував українське підпілля на Поділлі. У 1924 р. був арештований службами ГПУ і засуджений до розстрілу, який замінили на 10 років ув’язнення і 5 років заслання в Сибір. З 1924 по 1932 р. перебував у тюрмах Вінниці, Києва і Херсона. З Херсонської тюрми вдалося втекти і емігрувати в Польщу. На Закарпаття він прибув політичним емігрантом з Галичини.

«Саме живучи у Львові, – продовжує пані Ірина, – Ю. Городянин-Лісовський розгорнув бурхливу літературну діяльність під псевдонімом – написав і видав «Холодний Яр» у 2-х томах (1937), повість і драму «Отаман Хмара» (1934), «У ворожому таборі», «Аве діктатор», «Червоний чортополох» (1935), «Тюремні поезії» та «Пороги смерті». Останній твір так і залишився в рукописі й на Закарпатті десь загубився. Його ще називають «Між живими трупами». У ній письменник описує перебування у психіатричній лікарні. За словами його дружини Галини Гришко, яка нині проживає у Флориді (США), Ю. Горліс-Горський мав характер «правдолюба» і був «надто відкритої і щирої душі». Тож спогади письменника – до деталей правдиві.

Його драми ставила «Нова сцена» у Хусті

Хустський період Ю. Горліса-Горського засвідчує активне творче життя. Він був членом мистецького товариства «Говерля», до якого входили Андрій Патрус-Карпатський, Олег Ольжич, Улас Самчук, Іван Ірлявський, Василь Ґренджа-Донський, Михайло Михалевич та інші. Його драму «Отаман Хмара» український театр «Нова Сцена» в Хусті зіграв не менше десяти разів за участі братів Юрія і Євгена Шереґіїв на Гуцульщині і Верховині, в Сваляві і Севлюші (Виноградові), а прем’єра відбулася до Дня Соборності України 21 січня в «Слов’янському Домі» в Хусті. Добру пропагандистську роль вона зіграла на виборах 12 лютого 1939 р. Поет Андрій Патрус-Карпатський у “Новій Свободі” з нагоди успішних спектаклів “Нової Сцени” писав: “Багато людей ані не усвідомлює собі, яку велику користь для виборів  першого карпато-українського сойму зробила “Нова Сцена” як на провінції, так у нашому столичному місті. Інколи культурне слово зробить багато більший вплив, як сотня агітаторів. “Нова Сцена” скріпляла в серцях нашого народу почуття любові до своєї української культури, до своєї української нації. Такий “Отаман Хмара”, мабуть, зробив більший вплив, як сотня брошур або плакатів…”. А результати виборів добре відомі – 92,4% за Українське Національне Об’єднання.

Письменник Горліс-Горський від імені українських письменників 3 січня 1939 р. вітав Олександра Олеся (І. Кандибу) з 60-річчям на його прем’єрі «Над Дніпром», де був присутнім о. Д-р Августин Волошин, тоді ще прем’єр-міністр. Все це засвідчує офіційне видання УНО «Нова Свобода», афіші «Нової Сцени» в Хусті, спогади В. Ґренджі-Донського «Щастя і горе Карпатської України» та ще десяток різних видань, вітчизняних і закордонних авторів, що описують цей період.

Однак найголовніше, що треба сказати, про найпершу публікацію на Закарпатті про Ю. Горліса-Горського з нагоди його 105-річчя від дня народження. Статтю «Забуте ім’я українського письменника» написав доктор історичних наук Омелян Довганич, на жаль, покійний, і  2003 року опублікував в календарі «Просвіти». З неї випливає уточнююча деталь – 16 грудня 1938 р. письменник подав прохання про надання йому чехословацького громадянства, а 31 січня 1939 р. – заяву до Міністерства внутрішніх справ…».

Ірина Гармасій розповідає, що коли постало питання Карпатської України, Горліс-Горський вирішив  «прислужитися молодій державі» разом з товаришами, колишніми вояками Армії УНР. Тут, на жаль, не знайшов порозуміння з галицькою молоддю у Карпатській Січі, і подався вчителювати у село, тепер вже відомо, що це Луг Рахівського району.

Під час окупації Карпатської України разом із вчителем Павлом Волощуком, з яким працював, та службовцем канцелярії УНО Миколою Сидором-Чарторийським намагалися врятуватися. Павла Волощука наздогнала куля угорського терориста на мості у Великому Бичкові 15 березня, а Юрко із Миколою в холодну ніч надибали в горах доброго господаря. На другий день перепливали Тису на бік Румунії, на якій був льодохід. Порушників кордону відправили у в’язницю м. Сигіт, а 18 березня 1939 року їх вели на міст передавати угорським гонведам. І тільки Господь Бог, сильна жага до життя та знання мов спасло їх від смерті, бо перед самим мостом були звільнені з наручників, – каже дослідниця. Кілька днів проведених із Горлісом-Горським описав Микола Сидор-Чарторийський у спогадах, які вийшли друком в Нью-Йорку 1975 року. Тоді вони врятувалися, перебралися до Румунії, а далі дороги розминулися…

Його могилу не знайдено до цього часу

27 вересня 1946 року по двох днях після народження доньки Лариси життя Ю. Горліса-Горського безслідно обірвалося у Німеччині в м. Новий Ульм. Відомо, що спецслужби НКВС його задушили, а місцезнаходження могили до цього часу невідоме. Натомість Ірина Гармасій зізнається, що дуже тішиться з того, що Закарпаття буде представлене в новій книзі Романа Коваля про палкого борця за соборну незалежну Україну, вихід якої заплановано на осінь цього року. Знайдена архівна справа вчителя Карпатської України спонукала президента історичного клубу «Холодний Яр» до видання окремої книги на основі нових даних і розставила всі крапки над «і» в автобіографії українського письменника, драматурга і військово-політичного діяча Юрія Городянина-Лісовського.

Оксана Штефаньо

Теги: Юрій Горліс-Горський

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати