Ернест Юст. Закарпатський тренер "Карпат"

В історії українського футболу можна віднайти тисячі людей, імена яких прикрасять найвишуканіші енциклопедії. Безперечно, знайдеться у ній місце і для вихованця закарпатського футболу, футболіста київського «Динамо» і тренера львівських «Карпат» Ернеста Юста. В усі роки він залишався інтелігентною та скромною людиною, схильною до дипломатії та не потребуючої навколо своєї персони розголосу.

На футбольних полях Юст завжди вирізнявся філігранною технікою, універсальною майстерністю та акуратністю у боротьбі за м’яч, швидко i в потрібний момент підключався до атаки. Окрім того Ернест був фізично сильний, витривалий і сміливий. Ігрове амплуа зобов’язувало його завжди бути чіпким в оборонних діях та настирливим в атаках. А вміння успішно грати головою робило з нього футболіста, про якого говорять одним словом – класний!

Хоча й прожив життя не солодке. Воно більше було встелене колючками від троянд, аніж бутонами. Був на горі, а бувало, що нагороди обходили його стороною. Так, у юнацькі роки здобув звання чемпіона, а його майбутній клуб «Спартак» – свій титул, але без Юста. У київському «Динамо» швидко продерся крізь дубль до основи. Однак у фінальному матчі за Кубок СРСР 1954 року нашого героя забракло.

Далі Ернест Ервiнович сконцентрувався на тренерській роботі. Розкрив свій талант у львівських «Карпатах». У цій команді він з першого дня створення клубу. Були сподівання, що саме Юсту довірять місце головного наставника «зелено-білих» 1963 року, але «верхи» віддали перевагу іншому фахівцеві. Проте і його час прийшов. Саме за правління Юста «Карпати» здобули Кубок СРСР зразка 1969 року, а за рік, вигравши турнір Першої ліги чемпіонату СРСР, подарували Львову ще й місце серед еліти радянського футболу. Молодий тренер відчув радість своєї великої перемоги.

А ще він умів знаходити таланти. Зокрема, заслугою Юста залишається факт переходу в «Карпати» Лева Броварського, якого він «знайшов» у Львівському державному інституті фізичної культури на перегляді матчу між студентськими командами.

Ернест Юст був не тільки хорошим, але й, що дуже важливо, і успішним тренером. Після того, як пішов з команди Василь Васильєв місцеві спортивні керівники, ризикуючи своїми посадами, віддали перевагу Ернесту Юсту. Як виявилось, для цього фахівця не існувало жодних таємниць перед гравцями. Суть справи знав не з чужих розмов. Кваліфікований наставник та чуйний вихователь, за підтримки своїх найближчих колег Карла Мікльоша та Юрія Сусли, зумів підпорядкувати загальній цілі кожного гравця команди.

Йому вдалося створити з львівських «Карпат» добротну команду, яка вважалась «грозою авторитетів». До того ж Ернест Ервiнович не був прихильником частих змін гравців основи. Віддавав перевагу стабільності. До своїх підопічних ставився з турботою. І ніколи (!) при сторонніх не критикував підлеглих. Натомість керівництво клубу часто «пересувало» його на тренерських посадах. Проте Юст не ображався, бо щоденно працював з великим завзяттям над стабілізацією складу команди. Тому і в «Карпатах» постійно грали одні й ті ж футболісти, які, справді, були кращі. Тому й досягли неповторних результатів.

Ранньою весною 1969 року старший тренер повіз команду в Сочі на підготовчі збори. Хлопці там місили болото, або вдихали порох (трава на таких полях не проростала), а Юст обмірковував майбутнє команди. Перед колективом стояло завдання: боротьба за путівку до вищої ліги.

Перша кубкова гра у Ждановi не була цікавою, але сил гравцям забрала багато. «Карпати» два дні поспіль доводили свою вищість над місцевим «Азовцем» i вдалося – 0:0 і 2:1. Далі були матчі у Львові. Перший зі СКА (Одеса). Напружена гра, але щасливе пенальті принесло нашим краянам перемогу – 1:0. Наступний суперник, команда вищої ліги – «Арарат» (Єреван). Драматизму більше, як достатньо. Після 120-хвилинної битви «Карпати» таки перемогли – 2:1. Далі приїхав «Чорноморець», але і одесити не були в силі зупинити карпатівський кубковий ривок. Цього разу – 2:0.

Наступний матч карпатівці зіграли за межами рідного міста. Поїхали до Воронежа, де обіграли місцевий «Труд» – 1:0. Згодом в півфіналі миколаївський «Суднобудівник» не склав великих клопотів підопічним Юста. Доволі впевнена перемога з рахунком – 2:0 і маємо фінал! Після цього поєдинку, на запитання, з якими армійцями хотів би зустрітись у фіналі, Ернест Юст коротко відповів: «З ніякими!».

Вирішальна гра призначена на 17 серпня 1969 року на Центральному стадiонi імені В.І. Леніна. До Москви прибуло декілька тисяч львiв’ян, які під звуки «Черемшини» додавали своїм улюбленцям переможного ритму. Результат протистояння з ростовським СКА – 2:1 на користь «Карпат» і Кубок СРСР їде на Західну Україну, до столиці Галичини, у місто Лева. Неймовірно, але це правда! Зараз копія цього красеня прикрашає «зелено-білу» клубну колекцію.

По завершенні успішного фінального матчу 42-річний керманич «зелено-білих» виявився більш балакучим: «Не розпитуйте мене про таємниці – я не знаю, що й відповісти. Хіба, що це. Мене часто критикують за «консерватизм», але я вперто намагаюся уникати непотрібних замін. Уже два роки граємо практично одним складом...».

Про «Карпати» почали говорити, як про колектив, з якого варто брати приклад. Кожен, хто ототожнював себе з королівським Львовом вважався щасливчиком. Мовляв, доля подарувала нам такий шанс, тож треба радіти. Випромінював щасливу мить і Юст перед журналістами: «І молоді – Ростислав Поточняк, Лев Броварський, Володимир Булгаков, і досвідчені майстри, ветерани – Ігор Кульчицький, Петро Данильчук, Янош Габовда, одним словом, всі хлопці зіграли прекрасно, щедро продемонстрували свої найкращі якості, довели, що завоювати Кубок під силу й клубу з другої групи. Ми були, як мовиться, на сьомому небі. Як на мене, Кубок СРСР це – трофей не менш почесний, аніж золоті медалі чемпіонату. Щоб ним заволодіти треба мати кубкову вдачу. Ми, тренери і гравці її мали і ми – герої!».

Наступного року «Карпати» підкорили чергову висоту радянського футболу – Вищу лігу, де перемагали грізні «Динамо» з Києва, Москви, Тбілісі і Мінська, московські «Спартак», ЦСКА і «Торпедо», донецький «Шахтар», ленінградський «Зеніт», єреванський «Арарат», одеський «Чорноморець», «Дніпро» з Дніпропетровська та інші імениті клуби. Окрім того, стартували у Кубку володарів кубків європейських країн, а також делегували своїх гравців до всіляких збірних СРСР, включаючи й національну (Ігор Кульчицький, Лев Броварський, Едвард Козинкевич).

Футболісти, у свою чергу, віддячували наставника хорошими результатами. Усі любили свого шефа за доброту, чесність та справедливість.

У чемпіонатах СРСР пiд керівництвом Ернеста Юста «Карпати» двічі у своїй історії посідали почесні четверті місця (1976 рік – весна і осінь). Однак саме того року Фортуна відвернулася від тренера і команди. В останньому поєдинку зазнали на рідній «Дружбі» нищівної поразки від ленінградського «Зеніта» і змушені були залишити місце у призовій трійці. Хоча перемога гарантувала карпатівцям срібні нагороди, а нічия – бронзові.

Можна написати, що «Карпати», на той час, вважались командою настрою. З чим погоджувався і великий тренер, який зазначив: «Справедливе висловлювання. Ця команда такою була і, мабуть, залишиться. Надто легко ми могли виграти у лідера, а наступного разу програти відвертому аутсайдеру».

Не заладилось в «Карпатах», дала тріщину й сімейна ідилія і Юст прийняв рішення, аби всього того не бачити, виїхати зі Львова в Угорщину, яку вважав своєю батьківщиною, адже за національністю він був угорець. Ернест Юст залишив про себе добрі спогади. Останнi роки свого життя провів у місті Печ. Тренував юнацьку збірну Угорщини.

Однак уже двадцять років, як немає серед нас великого Футболіста й Тренера. Проте Ернест Ервiнович Юст залишився у пам’яті вдячних уболівальників навічно. Віддаючи шану геніальному наставнику, футбольна Львівщина щороку проводить турнір, присвячений пам’яті Ернеста Юста.

ДОВІДКА

ЮСТ Ернест Ервiнович

• Народився 17-го червня 1927 року в місті Дерегньє на території сучасної Словаччини. Вихованець ужгородського футболу. Амплуа – півзахисник.
• У 1940 році розпочав кар’єру гравця в команді «УАК» з Ужгорода. На позиції півзахисника виступав у цьому колективі до 1946 року включно, здобувши в 1945 році звання чемпіона Закарпаття. У 1947, 1948 і 1959 роках захищав кольори ужгородського «Спартака».
• Найуспішнішим за час виступів Ернеста Юста на футбольних полях був період з 1949 до 1958 року, коли він одягав футболку київського «Динамо». У складі киян він став володарем Кубка СРСР 1954 року і срібним призером чемпіонату СРСР 1952 року. Загалом у чемпіонатах СРСР Ернест Юст зіграв 123 матчі. Забив 1 гол. Майстер спорту СРСР.
• Закінчив Київський державний інститут фізичної культури.
• На тренерський місток Ернест Юст вперше зійшов у 1960 році, коли очолив ужгородську «Верховину». З цією командою працював і наступного сезону, а в 1962 році фахівець тренував тернопільський «Авангард». А далі розпочалася робота у Львові.
• У 1963 – 1968 і 1973 роках Ернест Юст працював тренером львівських «Карпат», у 1969 – 1971 і 1974 – 1978 роках – головним тренером «Карпат», а в 1974 – ще й начальником команди.
• Готував Ернест Ервінович і юних футболістів. Зокрема, у 1972 – 1973 та 1978 – 1987 роках Юст очолював команду львівського спортінтернату. А коли переїхав на помешкання
• Під керівництвом Ернеста Юста «Карпати» не лише здобули у 1969 році Кубок СРСР, виступаючи при цьому у другому дивізіоні радянського футболу, а й вибороли в 1970 році право виступати у вищій лізі чемпіонату СРСР, а у 1976 році двічі посіли четверте місце у чемпіонатах СРСР (весняному та осінньому).
• У 1969 році Ернесту Юсту присвоїли почесне звання Заслуженого тренера УРСР. За час тренерської діяльності він виховав цілу плеяду відомих футболістів.
• Помер Ернест Юст 21-го квітня 1992 року в угорському місті Печ.

Теги: тренер, Ернест Юст

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати