Олексій Жданович: «Нас порівнюють з «БІ-2» та «Сплін» (ВІДЕО)

Передмова

Організатори – Марк Оплачко та Вікторія «Диkобраз» не один раз стикалися з якимись каверзами при підготовці цього заходу. Спочатку були змушені змінити місце проведення (на афішах зазначено молодіжний еспериментальний театр Рівного «МЕТР»).

Потім дізналися, що Томаш Деяк, який мав представити свою збірку віршів «Гра з циферблатами», захворів і не зможе приїхати. Насамкінець стало ще й прикро від того, що прийшло дуже мало людей. Чому так сталося? Це напевно вже інша тема, яка є дуже глибинною у нашому не простому суспільстві.

Та мала кількість глядачів ніяк не стала завадою для музикантів з ужгородського гурту «DoRa», які викладалися, як і має бути – «на повну». Зрештою ловиш себе на думці, що якби і один глядач сидів у залі, цей колектив всерівно виступав би. Борис Гребенщиков (радянський і російський поет та музикант, лідер рок-гурту «Акваріум»), який звернув увагу людей на нікому невідомий український колектив, фактично став «хрещеним батьком» гурту.

У своїй авторській програмі «Аеростат» (випуск №333) лідер «Акваріуму» оцінив творчість «ДоРи» як талановиту і, окрім всього іншого, весело додав: «Не теряйте времени, обратите внимание на ужгородскую группу «ДоРа», зовите их играть и записывать музыку, хольте их и лелейте!» Як і обіцяли організатори «DoRa» дуже емоційна, класна, потужна, а що найголовніше, щира та якісна.

І незважаючи, що були проблеми зі звуком, вокаліст гурту Олексій Жданович (на фото) все цілком компенсував своїм вибухом адреналіну, посмішкою подарованою людям. Талановита людина талановита у всьому. Чи не так? Саме таким є лідер ДоРи, нехай нас пробачать інші учасники колективу. Як ми дізналися вже потім він є не лише музикантом, який вселяє велику надію в майбутнє, а й досить активно займається спортом у якому має титул чемпіона світу з спелеоспорту - вид спорту, що включає в себе переміщення вільним лазанням по мотузці з виконанням різних завдань в рамках обраної спелеотехніки, в природному або штучно створеному замкнутому просторі.

Відмітимо ще один прекрасний момент – читання віршів Томаша Деяка у виконанні його шанувальників, поціновувачів, простих (як і, напевно, він сам) людей. А на завершення пропонуємо вам дізнатися трішки більше про Олексія Ждановича. Інтерв’ю з ним вдалося записати після концерту.

Фаворити Б.Гребенщикова

- «DoRa». Яке значення має ваша назва, як вона з’явилася?

- Мені здається, як і з’являються всі пісні. Вони багатогранні. Тобто назва «DoRa» сподобається тим, що вона дуже коротка і багатогранна. До – це і перший музичний звук. Ра – це і сонце. В принципі і музика десь завжди така. Ми співаємо про одне, але кожен знаходить у собі якісь свої відголоски. Кожен по своєму сприймає. Так і назва «DoRa» – як ії сприймають, такою вона і є насправді для кожної людини.

- Склад гурту вже сформований чи можливі якісь експерименти і варто очікувати збільшення колективу?

- Я думаю, що цілком можливі. Я не виключаю цього. Ніяких обмежень немає. Поки кістяк це, звичайно, ми з сестрою, ми давно цим займались. Зараз з нами грає чудовий хлопець з Києва. Нам дуже подобається. Це буквально перший концерт Саші Бурлуцького. Він як людина дуже приємна і відразу влився по енергетиці в колектив. Люди приходять, пробують. Виходить – залишаються. Не виходить– нічого страшного.

- У музиці мова не найголовніша. Та все ж таки, що було головним критерієм у виборі, якою мовою співати?

- Я взагалі би спочатку не те що оскаржив, не те що не погодився, але сказати, що мова не головна дуже важко. Тому що спочатку було слово. Я не християнин, але це дуже правильно. Тому що слово – це не просто слово, це енергія. Від правильно вираженого слова залежить і енергія, яка піде. Одне й теж слово можна сказати абсолютно по-різному і воно буде мати різне значення. Що стосується нас, то так сталося, що ми живемо в Закарпатті, дуже багатонаціональній області, де намішано всього-всього. Ми десь у 2003 році експериментували з українською мовою, мені здавалось, доволі успішно. Та подумали: для чого важко, коли можна просто?

Тобто нам трішки простіше російською мовою. Ніяких тут взагалі немає відносин. Я доступніше передаю енергію, коли говорю цією мовою. Я не виключаю, що ми колись спробуємо і українською, тим більше, чесно, українська мова мені більш гарніша за російську. Просто я нею не так достатньо володію. Як тільки я опаную її в достатній мірі, що зможу щось зробити вартісне, то чому би й не спробувати?

- Що надихає вас творити?

- Важко сказати. Ось ти мене надихаєш (сміємось). Ось ті люди, які сидять в залі. Мене все надихає. Це просто виходить із тебе. Це як настає ранок, встає сонце і я не знаю, що надихає сонце світити нам на Землю. Це просто її буття. Це те, що відбувається само собою. Все в житті служить натхненням.

- Як так сталося, що вас помітив Борис Гребенщиков і чи запрошував він виступати кудись за кордон?

- З Борисом Борисовичем взагалі все випадково сталося, як і зазвичай, в житті всі випадковості не випадкові, а, можливо, в той же час випадкові. Інтернет. Зараз можна зв’язатися з будь-якою людиною. І з Борисом Гребенщиковим в тому числі. Вийшло дуже класно. Мало того, що він нас помітив, він влив частину тієї енергії, яка йде від цього майстра. Це нас надихало і надихає досі. В нашій музиці немає нічого особливого, але й не можна сказати, що це форматна чи шаблонна музика.

Тому ми дуже сумнівались наскільки буде вона цікаво сприйнята і чи буде сприйнята взагалі. Є різні відгуки. Але такий меломан, великий меломан, в хорошому значенні цього слова, як Борис Гребенщиков говорить, що це цікаво, то ми думаємо, можливо, насправді це цікаво. Це та людина, якій віриш. Коли слухаєш його музику – віриш. Коли слова слухаєш – видно, що він робить все щиро і чесно. Щодо запрошень, то у нас дуже свіжий проект. Ми тільки минулої зими почали записувати альбом. Він з’явився в кінці літа в Інтернеті. З осені він почав десь видаватися. Тому ще не дійшло до міжнародних концертів, але хто знає, можливо, все буде.

- Чи вдалося вам прогулятися містом і що побачили такого, що варто відмітити?

- Чесно кажучи нас тут прихистила дуже мила дівчина Віка, як вона себе називає Віка «Диkобраз» (сміється). Ми по місту були проїздом на машині. Мороз -20 нас пошкодував. Але ми прогулялися в околицях її будинку, у нас була годинна прогулянка. Це поселення в передмісті Рівного. Була дуже прекрасна погода. Мені сподобалось, що дуже бережно люди відносяться до будинків, які зводять. Будують їх з великою любов’ю. Дуже гарні будинки. Діти катаються на санчатах. Чудово. Зараз така пора – зима. І в день було таке прекрасне сонце - море позитиву.

- Коли варто очікувати нового альбому?

- Вже записуються пісні, вже є якісь ідеї. Ось уже готуємось знімати кліп. У нас кліп буде раніше, ніж альбом. Я думаю, якщо все буде добре, до кінця літа буде. Це дуже копітка робота, але яка дуже подобається. Тут просто замішані не тільки ми, навіть нашого одного бажання недостатньо, щоби випустити альбом. Потрібні і звукорежисери, і… наша група так розтягнута по Україні, Київ-Ужгород, інформація літає туди-сюди, туди-сюди. Ця велика відстань створює свою особливу ауру в музиці, такий собі стереоефект, але мені він подобається. Тому ми самі дуже хотіли б відповісти точно на це питання.

- Чи доводилось тобі чути, що твій голос схожий на голос інших людей?

- Звичайно (сміється). Звичайно, що порівнювали. Нічого страшного в цьому немає. Насправді я сильно вдоволений, коли мене з кимсь порівнюють. В принципі, мені здається, так влаштована людська голова, що нове дуже важко проникає туди. Наш мозок – аналізатор. Пройде якийсь час і все стане на свої місця. «DoRa» теж займе своє місце в головах кожного з слухачів. Вокал порівнювали, але мені це дуже лестить, коли з «Бі-2» порівнюють, коли з «Спліном». Хороші гурти, хороші голоси. Я завжди соромився свого голосу. Мені здавалось, що жахливо співаю і тому, коли порівнюють з такими, думаєш - чудово. Але проблем ніяких немає, я не намагаюся прискорити цей процес.

- Побажай щось нашим читачам, своїм слухачам.

- Хочеться побажати, хм, щастя і посмішки. У кожному з нас є все: і світло, і радість… просто це потрібно розкрити, не жаліти. Теплих душ при холодній зимі. Чекаємо весни. Велике дякую всім, хто прийшов нас послухати. Місто насправді прекрасне. Хоч ми бачили не багато, але те, що ми бачили нам дуже сподобалося. Особливо люди, слухачі. Ці хлопці та молоді дівчата дуже творчі, відкриті та сприйнятливі люди. Велике вам дякую.

Теги: Жданович, DoRa, Гребенщиков

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати