Закарпатка Ангеліна Моняк переконана, що переможе у «Голосі Країни»

Чарівна зовнішність та незвичайний сильний голос 20-тирічної ужгородки Ангеліни Моняк підкорили навіть відомого продюсера Костянтина Меладзе. Зараз колишня студентка відділення журналістики УжНУ готується разом з іншими учасниками шоу до третього етапу «Голосу Країни», де на сцені боротиметься за право виходу у фінал конкурсу. Нагадаємо, переможець проекту «Голос Країни» отримає шанс записати і випустити свій альбом із усесвітньовідомою звукозаписувальною компанією Universal Music та зняти два відеокліпи.

– Ангеліно, як ти потрапила на сцену «Голосу Країни»? Це була власне твоя ідея?

– Це не була моя ініціатива. Насправді це була ініціатива моєї подруги та її сестри. Це вони порадила взяти участь у цьому конкурсу. До цього часу я не брала участі ні в яких конкурсах. Ніяких кастингів я не проходила. «Голос Країни» – це перше щось таке серйозне, що сталося в моєму житті. Моя подруга казала: «Спробуй! Заповни анкету! Ти пройдеш стовідсотково. Я в тебе вірю!». Так вони і наштовхнули мене на це. Бо я не вірила в подібні шоу. Ходило багато чуток, що такі проекти відбуваються лише через зв’язки чи матеріальну допомогу багатих батьків учасників. Проте це не так.

– А твої батьки підтримали твою участь у проекті?

– Більше мама підтримувала. Тато спочатку навіть не вірив в це. Справа в тому, що навчаюся в музичному училищі й планую займатися надалі оперою. Я поступила туди зовсім недавно – півтора роки тому. Тому тато подумав, що якщо я буду брати участь у проекті, то в мене просто не буде часу на навчання. Все так спонтанно вийшло в моєму житті. Я недавно займаюся музикою. Проте це дуже гарний початок – багато людей мені про це кажуть.

– Ти навчалася на відділенні журналістики УжНУ, але недовчилася і була відрахована за власним бажанням.

– Я дійсно вчилася на журналістиці. Це була заочна форма навчання. Просто так вийшло. Я міркувала, як би краще знайти себе. Думала, понавчаюся заочно, подивлюся, що буде далі з цього. Ну, в принципі журналістика якось не дуже мене зацікавила. Тоді у мене горіло бажання займатися музикою. Я на другому курсі покинула навчання і поступила в музичне училище. Я не уявляла, як так пройде все моє життя, і я не почну займатися музикою, якою я мріяла займатися з самого дитинства! В принципі журналістика теж цікава творча професія, проте це не моє.

– Батьки як відреагували на твоє рішення покинути університет?

– Мама мене завжди підтримувала в музиці. А мій батько дійсно був незадоволений тим, що я покинула журналістику. Тато є тато. Він не вбачав серйозності в музиці. Він з дитинства мені казав, що нема серйозної музичної професії. А от журналістика, він вважав, – це серйозний фах і там я зможу проявити себе. Проте зараз він радий що сталося так, як сталося.

– А ти плануєш все-таки здобути вищу освіту?

– У мене, чесно кажучи, дуже багато планів. Я планую виїхати за кордон і навчатися в оперній академії. Наступна моя зупинка, де я хочу навчатися – це академія. Де точно вона буде, я не знаю. Зовсім недавно я думала, що поїду в Росію, буду вчитись в Петербурзі в оперній академії. Але мені порадили у самому проекті, що краще їхати за кордон. Моя викладачка з музичного училища також каже, що я маю їхати в Італію. Адже Італія – це найвищий пілотаж у опері. Я думаю, що мені вдасться виїхати до цієї крани. Зараз я активно вивчаю італійську мову.

– Твоя мама розповідала, що ти пишеш вірші. Чи плануєш видати власну збірку?

– Я дійсно писала поезію. Є невеличка така збірка. Не знаю, як її назвати. Я поки не планую їх видавати. Це було в шкільні роки, в старших класах. Багато людей, які читали ті вірші казали, що там закладений дуже глибокий філософський зміст. Хороші відгуки були на них. Мої поезії були переважно релігійно-філософського характеру. Зараз просто не має часу на поезію, але я так само дуже люблю її.

– То як проходить твій день на тренуваннях проекту «Голос Країни»? Вас там не морять дієтами чи надмірними фізичними вправами?

– Слава Богу такого нема! Це суто вокальне шоу й дієти тут ні до чого. Просто треба берегти голос. Також для мене важливим є здоровий сон. Ми встаємо рано вранці, репетируємо виступи, у нас ефіри, інтерв’ю. Я готуюся: вивчаю пісні. У мене є список пісень, які я не маю права розголошувати. Про них глядачі дізнаються, коли будуть показувати «бої» в ефірі.

– Просто часто продюсери подібних проектів, аби вразити глядачів кардинально змінюють імідж молодих виконавців.

– Щодо іміджу учасникам проекту надається така собі свобода. Можна й самому вирішувати. На сьогодні мені не пропонували підстригати волосся, чи щось подібне. І слава Богу, тому що я би й не погодилася! Це просто вокальне шоу. Це мені найбільше в ньому подобається. Дійсно, «Голос Країни» - це щось таке мега на фоні інших подібних проектів як «Україна має талант» чи «Х-фактор».

– Чи встигла ти з кимось потоваришувати на проекті?

– Так, я вже подружилася з деякими учасниками. З кимось навіть дуже міцно. Особливо потоваришувала з учасниками команди Валерії та Діани Арбєніної. Просто тут дуже класні конкурсанти! Дуже важко називати учасників з команди Валерії моїми суперниками, адже ми вже друзі й одне одного добре знаємо. Тут нема якихось пафосних людей, у яких зіркова хвороба. Всі учасники дуже хороші люди. Мені дуже імпонує учасниця Наталія Пічкур. Вона чудова людина й вокалістка. На боях я б саме з нею хотіла виступати. Я люблю свою команду.

– Костянтин Меладзе дуже схвально відгукнувся на твій виступ. Чи бере він участь зараз у твоїй підготовці до музичних боїв?

– Мені дуже приємно, що він сказав такі слова. Він до всіх учасників ставиться рівно. Тут немає слабких, тут усі сильні. Я просто хочу сказати у сім людям, що будь-хто, хто піде з команди, адже нас 14 у команді й 7 мають піти, не є слабким. Тут всі уже переможці. Костянтин Меладзе сказав мені на репетиції, що у мене унікальний академічний вокал. Мені було приємно чути від нього слова захвату. Можливо, він відіграє якусь роль у виборі Валерії, якщо вона захоче з ним порадитися. Буває, що тренер одразу може сказати, хто піде з шоу. А буває, що йому потрібно порадитися з продюсером та своєю командою. І я сподіваюся, що Костянтин Меладзе якось позитивно про мене відгукнеться. Побачимо…

– Як ти оцінюєш свої шанси на перемогу у проекті «Голос Країни»?

– Мені важко на це відповісти. В принципі, з одного боку, я просто впевнена у собі людина. Я можу бути достойним переможцем. Не хочу зазнаватися, проте я оцінюю свої шанси на перемогу як великі, майже на всі 100%. До мене все-таки повернулося одразу всі четверо тренерів. Сподіваюся, що це додасть мені балів. Дуже важко казати, що буде далі, хто буде у мене суперником. Також все залежить і від тренера. Якщо Валерія захоче, аби я продовжувала участь у «Голосі країни», то вона мене залишить. Якщо їй буде чого бракувати – тоді це її справа.

– З ким із зірок сучасної музичної естради ти б хотіла заспівати на одній сцені?

– Я б не хотіла заспівати з кимось із сучасних українських чи російських зірок. У мене є ще така дитяча мрія заспівати з американською зіркою Бейонсі. У неї така енергетика – це просто клас! З оперних виконавців я б хотіла заспівати з Хворостовським. Дуже сильно він мені подобається. Це мрії, проте я вірю, що все в житті реальне.

– Після твого тріумфального виступу у «Голосі Країни» у тебе з’явилося багато прихильників на Закарпатті. Як би ти звернулася до них?

– Я дуже-дуже рада, що люди із Закарпаття дійсно мене підтримують. Це напрочуд приємно, коли тебе підтримують з твоєї рідної землі, із такого крайчика рідного, де ти народився! Взагалі я б хотіла подякувати усім моїм вболівальникам. Якщо я дійду до голосування, то я буду дуже дякувати їм, якщо вони проголосують за мене. І зараз я вдячна своїм прихильникам за прекрасні коментарі в Інтернеті! Також хочу, аби вони пам’ятали: якщо я програю «бої» й не виграю «Голос Країни», щоб вони не засмучувалися – я надалі буду займатися музикою. Буду прославляти Закарпаття, як тільки буду могти! Я планую зробити з себе досконалого артиста.

– Перебуваючи далеко від дому, за ким чи за чим ти найбільше сумуєш?

– Я дуже сумую за сім’єю, за мамою, за татом, за сестричкою своєю. Дуже не вистачає мені друзів. Чесно кажучи, також сумую за своїм музичним училищем. Зазвичай я там проводжу практично цілий день. Та у мене хороші друзі. Я просто сумую за цим розпорядком дня. В принципі, я сумую за Ужгородом дуже сильно. Але шоу потребує таких жертв.

– Дякую, Ангеліно, за гарну бесіду. Бажаємо тобі успіху та перемоги!..

Теги: Ангеліна Моняк, Голос Країни

13 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати