Від зближення з Росією виграє закарпатський коньяк

Що би не казали, а Україна ще здатна дивувати цілий світ різкою зміною своєю позиції на 180 градусів. Cвого часу буквально за пару годин Конституційний Суд змінив Конституцію.

Цього же тижня теж за якусь добу різко змінилася сума зовнішньополітичних векторів України. У вівторок Брюссель повідомив В.Януковича, що наразі не готовий до подальшого просування до зони вільної торгівлі, а тим більше до асоціації України в ЄС. У середу Україна підписала угоду про вільну торгівлю з Росією. У принципі все логічно. Ясно, що обидва переговорні процеси тривали паралельно. Все дуже нагадує радянську дипломатію весни – літа 1939 р., коли переговори велися паралельно і з англо-французькою, і з німецькою стороною.  Подібно до того, як Англія не має ані вічних ворогів, ані вічних союзників – тільки вічні інтереси, так і Україна нині  продемонструвала максимальний прагматизм.  Наша держава не збирається нікому заглядати до рота надто довго. До будь-якого рішення завжди існує альтернатива, причому не сира, як виявляється, добряче пророблена.  Окрім російської альтернативи європейському векторові, все активніше проробляється ще китайська і арабська.  Замість виснажливої і безнадійної позиційної війни на одному фронті, характерної для минулих років, зараз наступ ведеться на всіх напрямках, які лише можна уявити.

Україна кровно зацікавлена у просуванні своїх товарів на зарубіжні ринки. Чим менше з них дертимуть ввізного мита, тим вони будуть дешевшими і конкурентноспроможними. То ж угоди про вільну торгівлю потрібні. Західний ринок має свої особливості, східний свої. Ідеально було би вільно почуватися на обох них, але практично це навряд чи вдасться організувати.

Продовольчий ринок Росії практично безмежний. Китайська гречка росіянам набридла тонісінько так, як і нам. То ж угода сильно стимулюватиме наш агропром, котрому є що відроджувати.  Продавати наші крупи чи м'ясо на Захід ставало все проблемніше через дуже високі санітарні вимоги до такої продукції. вимоги Росії значно нижчі, а поглинути вона готова геть усі українські надлишки – було б тільки у населення чим платити за українські харчі. Перед Україною вимальовується перспектива стати  країною глибокою агропереробки – це краще, ніж займатися усім потрохи і ні в чому так і не досягнути вершин.

Конкретно перед Закарпаттям з'являється нагода відродити свої сади і виноградники, відродити виноробство на промисловому рівні – правда, для цього і рідна держава повинна здешевити ліцензію за розлив вина у пляшки.  Закарпатський коньяк уже зміг продаватися по значно вищим цінам, ніж інші українські, оскільки наша марка має значний авторитет у споживача. Оскільки в Росії ціни на продовольство і так вищі за українські, там наші коньяки досить щвидко зможуть зайняти лідируючі позиції. Не виключене і відродження тваринництва дрібної рогатої худоби, масовий випуск на цій основі сирної продукції для Росії. Зараз же отар у горах майже не побачиш. Майже не експортуються і наші дари лісу. Звісно, на Захід це все можна було би продавати значно дорожче, але просунути нашу продукцію на Захід не вдалося, то ж не доводиться нехтувати  ринком російським.

Що ж буде із стосунками між Україною і ЄС? В Україні досі все ще зберігається ідеалізований образ Європи. Між тим про реальний стан справ там ми мало що знаємо. Європа виявилася неготовою поглиблювати свої стосунки з Україною. Європа переживає зараз дуже непрості часи. Навіть значні фінансові вливання у Грецію поки так і не змогли стабілізувати євро. Союз починає тріщати. Якщо Росія черговий раз підніме ціни на газ, це ще більше ускладнить ситуацію. За останні роки Європа деіндустріалізувалася, у ній домінує не так реальне виробництво, як сфера послуг. Це призвело до максимальної незахищеності національних економік від глобальних потрясінь типу останньої фінансової кризи. Маленькі країни, які майже не виробляють серйозної продукції (та же Греція чи сусідня з нами Словаччина), не мають простору для маневру, виявляються залежними від доброї волі німецьких платників податків.  В Україні аж настільки сильної деіндустріалізації поки не відбулося, інакше би ми цю кризу просто не пережили би.  Тому слід шукати додаткові замовлення для наших заводів де тільки можна. Відновити колись існуючі партнерські схеми із російським підприємствами простіше, ніж встановлювати зовсім нові із західними колегами.

Багатьох хвилює, наскільки економічна інтеграція потягне за собою інтеграцію політичну? Адже політичні традиції, політична культура, розуміння того, "что такое хорошо и что такое плохо"  в Україні і в Росії дуже різні. Так було у середині XVII ст.,  так є і на початку ХХІ ст. отут багато чого залежить від зрілості українського суспільства, від здатності усвідомлювати, що нам вигідно, а що ні.  На зміну депутатам-кнопкодавам мають прийти реальні політики, дипломатія – ставати усе більш професійною, державні службовці мають розширювати горизонти власного мислення.

Зближення з Росією посилює ризики інфікуватися притаманними їй авторитарними традиціями у політичному житті, то ж власний імунітет доведеться зміцнювати, але жити весь час у герметичній барокамері все одно не вдалося би.

Теги: коньяк, Росія, Закарпаття, політика

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати