Лише спеціаліст міг розібратися, де твори пані Емми, а де твори пана Георгія, але вже у розкішному альбомчику “Карпатська кантилена” вони вказані адресно, хоч і звучать синхронно.
Пейзажі рідного краю з промовистими деревами, пам’ятки культової та народної архітектури, виразні фігури дітей та загалом людей оживають на виставлених полотнах. До дітей педагог школи мистецтв Емма Романівна взагалі має глибоку симпатію, адже вона засновник “Малого Лувера”.
Пригадується давній епізод, коли один із нас працював у скансені на посаді завідуючого експозиційним відділом, і дирекція доручила кільком молодим людям побудувати виставку у верхніх залах головного корпусу. Але ми були молоді і лише вчилися.
На поміч прийшло подружжя Левадських. Будівництво тої виставки вони поставили на професійний рівень. Ми прислухалися до їхніх розмов і обмірковували почуте. Цей досвід нам нагодився на все життя. Верхні зали, за задумом архітектора, мали одне призначення, але життя диктувало свої вимоги. Так і появилися в залах на якийсь час гостроверхі підставки для різних майбутніх виставок.
Виставка родини Левадських вражає своїм реалізмом, милим поглядом на світ, на предмет зображення. Приємні оцінки творів лунали у виступах керівників та колег при відкритті виставки, а також у кулуарах.
Ми також отримали задоволення від побаченого і відчутого на названій ретровиставці і залишили його у своїх серцях та думках.