Чи стане “Кірпічка” сучасним громадським простором міста? - Радіо7

- Найближчу годину будемо говорити про парк Перемоги у м. Ужгороді та про так звану ініціативу Кірпічка. Розпочнемо із самого старту, пам'ятаю як у дитинстві там катались на катамаранах. Але з роками все якось відійшло. Тому прошу розпочати з того як з'явилась ця ініціатива?

- Познайомився з цим парком вперше у 2010 році, коли садили дерева там в рамках міської акції "Посади дерево - врятуй Карпати!" Павла Павловича Чучки. До цього я навіть не підозрював, що є такий великий зелений простір у цій радянській забудові, це на мене справило враження. А далі, з часом воно якось забулось. Знав, що там є, але мешкав у іншому кварталі, тому не навідувався туди. У квітні 2015 року мій друг Таша Маркович, яка мешкала на вул. 8 Березня запропонувала взятись за благоустрій парку. Зібрати людей, його почистити, щось придумати, поспілкуватись з владою щоб відновити парк.  На той час він був у жахливому стані, страшенно занедбаний.  Ми почали вивчати питання разом з Оксаною Станкевич з РМЕО "Екосфери" та іншими нашими колегами. Практично одразу побачили, що у нас проблема не тільки в тому, що парк занедбаний. Але перш за все в тому, що він повністю готувався під забудову. І це нас засмутило. Ми почали спілкуватись з мешканцями довколишніх будинків і цікавились їхньою думкою. І люди так само говорили, що їм потрібен збережений зелений ландшафт, парк, щоб вони мали простір для прогулянок, зустрічей з друзями, проводити час з дітьми, зони для вигулу собак, спостерігати за природою, тощо. Це було цінністю для тих людей з якими ми спілкувались. І ми вирішили їм допомогти у спілкуванні з владою.

- Тим більше, це такий район, що от дійсно, люди, які проживають у цих дворах ніби оточені таким кордоном із широких вулиць, Минайської з однієї сторони та Заньковецької з іншої, тому дійсно потреба в цьому є. Ви згадували про забудовника. А як забудовник почав реагувати на такий супротив громади проти забудови цього простору? Знаю, що він з Києва, так?

- Насправді, це волинські інвестори. Їхня фінансова група називається "Континіум", і вони мають в тому числі й мережу заправок WOG. Це дуже серйозний капітал, який планував забудувати VIP-житло по периметру всього парку. Як вони реагували на нас? Скептично, на початку ігнорували наше існування. Ми більше спілкувались з владою. Але під час судового процесу, де обласний прокурор оскаржував договір оренди ТОВ "Ужгород-маркет", у нас розпочалась комунікація із забудовниками. Вони не розуміли, чому ми блокуємо розвиток міста, чому ми перешкоджаємо надходженням інвестицій у місто, все ж таки вони респектабельні інвестори європейського толку, то власне чому? А з іншого боку інвестор не розумів потреби людей, які хочуть зелені зони в пішохідній доступності. Тому що найближчий парк для мешканців конкретно цього кварталу, оточеного щільною забудовою, є парк Боздоський на відстані 4,5-5 км. Це дуже далеко. Потрібен якийсь громадський транспорт. Це не зручно. Та й не стояло так гостро питання, щось на кшталт "Ні забудові!". Можливо, при умові пристосування забудови до природних умов та щоб не обмежувати людей, щоб все ж таки там були відкриті громадські простори, але спільної мови з інвестором не виходило. Так само як із владою.

- От власне влада...

- До виборів ми спілкувались з міською радою Віктора Погорелова, зараз ми спілкуємось з міською радою Богдана Андріїва. Це дві, зовсім різні міські ради за принципами управління і спілкування з громадою. Зараз у нас, як Ви помітили... якщо при Вікторі Погорєлові у нас була жорстка розмова, постійні акції протесту, люди ходили до сесійного залу міської ради протестувати, то зараз цього не має. Чому? Тому що ми перебуваємо у переговорному процесі про те, яким буде парк Перемоги та вирішити проблеми тієї території комплексно. Але завжди виникає питання якихось не зрозумілих кулуарних домовленостей, чиїхось інтересів  і от зараз у нас знов виникла проблема, що тишком-нишком на сайті міської ради було оприлюднено проект рішення про розподіл Кірпічки на три ділянки. Ми зараз вивчаємо, хочемо зрозуміти де підводні камені і в чому суть цих маніпуляцій. Бо проект рішення є трохи дивним, власне ми розуміємо чому такі рішення ухвалюються. Точніше чому пропонується таке рішення на розгляд сесії. Але не зрозуміло, чому це рішення пропонує не орендар, а Департамент міського господарства. І сам міський голова в кулуарах переконує депутатів, що потрібно проголосувати за це рішення. Тому для нас це є дивним, хоча він - міський голова - обіцяв громаді зберегти та відновити парк Перемоги на 8,5 гектарах.

- Обіцянки-цицянки як то кажуть. А от хочу спитати, а як би воно могло би бути? Якою Ви бачите Кірпічку в кінці цих воєн, битв і якою вона має бути, це має бути зелений простір, це має бути озеро, як бачить ініціативна група майбутнє?

- Парк Перемоги - це дуже великий простір. Це 8,5 гектарів, де можна зреалізувати усі фантазії містян, що живуть довкола. В принципі, ми уже зібрали первісний матеріал про те, що хочуть люди. У нас були проведені у парку стратегічні сесії і люди називали дуже конкретні речі. Це має бути поєднання зон активного відпочинку, тобто місць, де діти могли би грати у футбол, баскетбол, волейбол, різні спортивні локації, для ворк-аута, а також просторів пасивного відпочинку. Наприклад, говорилось, що потрібен облаштований пляж, потрібні поляни у форматі великих газонів, де люди можуть просто полежати, почитати книгу, місця для пікніків, займатись йогою, та чим завгодно. Має бути також зона для дикої природи. Все ж таки, на нашому озері гніздяться червонокнижні птахи. Це вже встановлено, і ми претендуємо на статус природно-заповідного фонду при умові, що міська рада визнає парк. Можемо згадати про власників собак, яких ніде вигулювати. Можна відвести окрему локацію для цих потреб ближче до комплексу "Юність". Кірпічка дуже цікава, особливостями ландшафту та своїм простором. До прикладу, РМЕО "Екосфера" разом з австрійськими партнерами отримали грант для облаштування амфітеатру з верболози, використовуючи перепад висоти терас парку. Із шведами ми проговорюємо, щоб вони так само отримали грант для впровадження систем біологічної очистки води. Коли санітарні лікарі робили дослідження води, то виявилось, що вода на нашому озері чистіша ніж в річці. Але навіть так, ми все одно розуміємо, що забруднена вода стікає з навколишнього простору до озера. Довкола дуже багато транспорту, як наслідок простір забруднюється важкими металами. Тому необхідно очищувати воду, бо це й питання безпеки дітей і так само тих людей, які рибалять.

- От щодо озера та риби, розкажіть детальніше.

- В цьому році у нас трапилась велика біда. Після того як у березні крига скресла, і трохи потепліло... дуже багато риби сплило на поверхню через замор. Це був великий стрес для нас, ми не є іхтіологами чи водниками, і не знали, що при надмірних морозах рівень кисню у воді падає. Потрібно робити маленькі ополонки, і тепер ми знаємо, що робити взимку. Ми розуміли, що потрібно було якось компенсувати втрати риби. На озері гніздяться багато птахів, лебедів, вони всі потребують їжі, а по-друге, у воді багато фітопланктону, це величезна біомаса, яка має кимось споживатись, інакше озеро заболочуватиметься. І тому ми вирішили закупити малька коропа. Цей вид добре розмножується, вони поїдають все, що тільки можна.  Нам вдалося закупити 50 кг малька, за 5000 грн., що зібрали самі люди. Цього було більш ніж достатньо для Кірпічки, тому розподілили мальків також і в інших водоймах, зокрема на Чорному озері, радванському кар'єрі, каналі.

- Власне саме озеро, візуально міліє. Складається враження, що воно перетворюється у болото, ці камиші...

- Ми так само над цим працюємо. Раніше згадував про шведів. У мене є фотографії, коли був у парку у 2010 році, то рівень води був на 2-2,5 метри вище теперішньої позначки. І це правда. Але це не лише проблема Кірпічки. Це проблема всього Закарпаття і всієї Центральної Європи. Ми бачимо по річці Уж, ми бачимо рівень води на Шираві, ми бачимо по іншим водоймам - рівень вод падає. Хоча, знов таки водники, ми з ними консультувались, говорять, що це можливо такий період настав. Бо є періоди коли рівень ґрунтових вод піднімається, а є - коли падає. Це природа. Шведи нам пропонують систему збору дощової води. Раніше, коли ми почали моніторити територію парку, то виявили створену ще при Радянському Союзі дренажну систему збору дощової та талої води в межах колишнього цегельного кар'єру. Але шведи пропонують збирати дощову воду також із довколишніх будинків. По ринвам вода стікає у каналізацію, а при розумному підході, цю воду можна очистити на скерувати відкритими струмочками до озера. Такі струмочки можуть використовуватись також для інклюзивної освіти. У жовтні 2015 року ми розчистили русло та джерело одного з двох джерел на Кірпічці з боку баптиської церкви. Але на жаль, за літо вони пересихають. А в деяких місцях утворюється у вербових гаях заболоченість. Тобіш Кірпічка має потенціал для відновлення.

- Ви згадали про баптиську церкву. У цього забудовника не було проблем? Там є ще одна церква.

- Уся ця територія мала бути одним великим парком на 13,5 гектарів. І цей парк існував раніше. Просто... так склалося, що були збудовані дві церкви та монастир. Ми розуміє духовні потреби містян, тому питань якби не має. Це може бути... Ми не є вже такими радикальними противниками забудови будь-де, бо це питання розвитку. Питання лишень в тому, щоб будь-яке втручання у простір має бути органічним і щоб не будувались великі паркани на 2-3 метри. Бо коли відбувається загородження, ми бачимо проблеми для містян. Наші опоненти нам вказували, що мовляв у них доглянуті газони. Так, у них чудові газони, але за парканом. Там не можуть перебувати ані діти, ані дорослі, бо це закрита територія. А люди хочуть відкритий простір, де можуть перебувати постійно, зустрічатися, знайомитися і таке все інше.

- Ініціатива Кірпічка також цікава не тільки темою парку, але цікава тим як громадяни згуртувались довкола цієї ідеї. От Ви розповідали про те як спілкувались із мешканцями кварталу, розкажіть нам як реагують люди і чи відбувається рух громадянського суспільства вперед.

- Кірпічка - багатогранна ініціатива. Крім необхідності збереження самого парку та зеленої зони, Кірпічка, її цінність, перш за все, це люди, які мешкають довкола парку та громадські організації, які виступили експертним середовищем для цих людей, та допомагають їм постійно і консультують. Коли ми починали, то мене на Кірпічку притягнула Таша Маркович. Вона увесь час казала, що треба щось робити з парком. Вона ж знайшла Ілдику та Едіка Терлецьких, які живуть у сусідньому кооперативі, Інну Бохан, родину Мошковичів та багатьох інших, а ті запросили своїх друзів та сусідів. Згодом виявилось, що на моїх архівних фото за 2010 рік, дерева у парку під час акції "Посади дерево - врятуй Карпати!" садили ті ж самі люди, які зібрались і у 2015 році. На жаль, тоді ми не перезнайомились, але спільна біда нас звела знов і тепер ми діємо спільно.

- Дуже часто такі громадянські ініціативи, є песимістами, любителями "зради", десь усе прив'язують до політичних партій, от власне скільки політики у цьому всьому?

- Кірпічка є відкритою для будь-яких політичних, громадських чи бізнесових рухів, та кого-завгодно, які готові зробити вклад у розвиток ініціативи. Тобіш ми не замикаємось на комусь одному. Стосовно партій, то у нас, серед активістів Кірпічки є представники Самопомочі, Сили Людей, Демальянсу, з Укропу, з Блоку Петра Порошенка, тобто з усіх політичних партій, які більш менш є активними у місті Ужгороді. У нас не має жодних обмежень та виключень. Насправді, це абсолютно відкрите середовище для діалогу. Наприклад, коли ми спілкуємось з владою, а це теж політика, коли влада робить якусь дурницю ми не сприймаємо це як якусь "зраду", звісно, це проблема, яка потребує від нас часу та зусиль, тому що маємо щось робити, але для громадських організацій - це шанс, можливість для громадянської просвіти. Будь-яка дурничка збоку влади, це означає, що ми можемо навчити людей користуватись інформаційними запитами, ми можемо повести людей на екскурсію до суду, щоб вони подивились як працює та інституція, ми можемо відвести людей у міську раду, щоб люди побачили як працюють депутати в комісіях та під час сесії. У 2015 році у нас була дуже велика активність, були акції протесту, то люди вперше познайомились із депутатськими комісіями. Є навіть люди, яким це так сподобалось, що вони й по теперішній час ходять до міської ради та спостерігають як депутати приймають рішення, обговорюють на комісіях кожен проект рішення. Це цікаво насправді. І люди не знали раніше, що можна ось так просто прийти у міську раду, посидіти, послухати, поспілкуватись з депутатами, брати участь у дискусіях, що вони мають право. Люди думають, що мерія - це закритий простір, і що інформацію можна отримувати із веб-сайтів або газети "Ужгород". Але ж це не правда. І ми це пояснюємо людям, що вони мають право. Вони можуть зустрічатись з чиновниками, політиками. Ми проводимо постійно, якісь форуми та дискусії, і так само на території парку, де звичайні громадяни мають можливість поспілкуватись в тому числі з міським головою і жодних проблем, жодних комплексів.

- Оце громадські активісти завжди бачать у "зраді" перемогу. але насправді це так і є, бо кожна криза, ніби негативні речі дають тільки поштовх до того щоб розвиватись та йти вперед. Дуже сподіваюсь, що колись у парку буде можливість переглядати кінофільми під відкритим небом, бо дуже кортить такого в Ужгороді.

Теги: Кірпічка, парк, озеро, Яцков

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати