Сонце в кишені

В банк нести – страшнувато. Український – може тріснути, закордонний – заморозити рахунок. Тримати під матрацом – невигідно.

Тож треба вкладати у якийсь бізнес, який годуватиме багато років і тебе, і нащадків.

"Губернатор" Закарпаття Олександр Ледида таку годівничку знайшов – це сонячна енергія. Підтвердження цьому «Наші Гроші» знайшли у повідомленні прес-центру Закарпатської облдержадміністрації, присвяченому візиту губернатора на сонячну електростанцію «СЕ-1» у селі Ратівці, яка є найбільшою у Західній Україні.

Плюси проекту. Всі модулі мають спеціальний захист, тому ані град, ані сніг, ані якісь механічні пошкодження таким поверхням не страшні. А ще вони самоочищуються, тому з персоналу на території електростанції працюють тільки охоронці. Отримувані тут 5,4 МВт енергії є достатніми для забезпечення 2,5 тисяч приватних будинків.

Вартість проекту. Близько 100 млн. грн.

Окупність проекту. Близько 6 років. З врахуванням того, що термін експлуатації сонячних батарей становить 25 років, виходить, що інвестор 19 років отримуватиме лише «плюс», витрачаючи лише мінімальні гроші на охоронців. Отже, батареї стоять – гроші капають.

А тепер про ризики. І способи їх вирішення.

По-перше, земля під батареями. Бажано платити за неї якнайменше. З цим у закарпатських сонячників проблем немає.

«Сюди вкладені виключно приватні кошти, проте, безумовно, розглядатимемо можливість бюджетної підтримки, а про допомогу в оформленні документів та виділенні землі на місцевому рівні мова взагалі не йде – обласна влада однозначно підтримує такі ініціативи», – заявив під час візиту губернатор Олександр Ледида.

По-друге, взаємодія з обленерго, аби все було підключено та «качало». З цим проблем у закарпатців теж нема.

«Енергія, котру виробляють на цій електростанції, повністю інтегрована в мережу обленерго», – зазначає технічний директор «Закарпаттяобленерго» Олександр Білак.

По-третє, «зелений тариф». Його встановлює держава за наступним принципом. Сонячній електроенергії адміністративно призначають ціну у кілька разів вищу від дешевшої атомної та вугільної електрики. Далі вся електроенергія від усіх виробників країни потрапляє на загальний ринок, де вона змішується і отримується вже середня ціна.

Тобто споживач купує, атомники втрачають, «сонячники-вітровики» – заробляють. Чи може це змінитись? Зараз ні.

«Питання розвитку альтернативної енергетики, безперечно, на часі, а завдання щодо використання відновлюваних джерел енергії ставить Глава держави», – каже Ледида.

Тепер давайте порадіємо за тих, хто мудро вклався у цей проект і вже планує будівництво наступної сонячної станції «СЕ-2» у селі Андріївка того ж таки Ужгородського району. Вона буде удвічі потужнішою за Ратівську, яка, нагадаємо, є найбільшою у Західній Україні.

У цитованому вище повідомленні прес-служби ОДА інвестором проекту назвали Богдана Андріїва, депутата від Партії регіонів з Ужгородської міськради. Однак це лише половина правди.

Сонячна електростанція у Ратівці належить ТОВ «Сонячна енергія плюс». Статутний капітал цієї фірми розділено на три частини. Частки по 25% (по 22,40 млн грн. у абсолютному виразі) мають дві панянки – Андріїв Влада Микола-Володимірівна та Андріїв Наталія Миколаївна. Тобто Андріїви контролюють лише половину фірми-інвестора.

Ще 50% «Сонячної енергії плюс» належить іншій компаній – ТОВ «Сонячна енергія». І тут маємо картину маслом. Ось як поділено статутний капітал цієї фірми:

33% (14,85 млн грн.) належить Катерині Михайлівні Ковач. Додамо, що президентом «Сонячної енергії плюс» є депутат Закарпатської облради Сергій Ковач, раніше відомий як директор з інвестицій та технічного забезпечення виробництва «Закарпаттяобленерго». А у Верховній Раді є його батько Василь Ковач (Партія регіонів), який до обрання нардепом очолював «Закарпаттяобленерго». І гроші на сімейному підряді пиляються будь здоров. Лише одна з фірм, яка належить бізнес-партнеру Ковача-молодшого, – «Електро-буд» – за чотири роки натендерила у «Закарпаттяобленерго» Ковача-старшого понад 215 млн грн.

33% (14,85 млн грн.) належить ужгородцю Василю Степановичу Чорнаку. Чесно кажучи, у редакції «Наших Грошей» немає нікого з Закарпаття, тому ми не знаємо що це за чоловік. Однак про всяк випадок нагадаємо. Ужгородську райдержадміністрацію очолював Руслан Васильович Чорнак. А Ірлявську сільраду Ужгородського району очолює Василь Васильович Чорнак. І саме у Ірляві ТОВ «Сонячна енергія плюс» почала цього року просувати проект будівництва чергової сонячної електростанції.

17% (7,65 млн грн.) належить Олександрі Олександрівні Ледиді-Павлюк. Це перша донька "губернатора" Ледиди. Фігурувала у скандалі з приватизацією будівлі колишньої стоматполіклініки на вул. Минайській у Ужгороді.

17% (7,65 млн грн.) належить Катерині Олександрівні Гембік. Це друга донька "губернатора" Ледиди, яка вийшла заміж за місцевого бізнесмена Миколу Гембіка (має будівельну фірму «Апейрон» та торгову «ДЛК ДДТ»).

Ще одна цинічна деталь. Фірма «Сонячна енергія плюс» у Єдиному держреєстрі юросіб вказала свій контактний телефон (0312) 72-86-80. А цей самий номер раніше належав Закарпатському регіональному відділенню Партії регіонів, яке очолює сам губернатор Олександр Ледида. І прописано це відділення у селі Барвінок під Ужгородом – сімейному гнізді Ледид, де нещодавно вирішили покращити систему водопостачання за 13 млн грн. з державного бюджету.

До речі, сонячна енергетика – не єдиний спільний проект Ковачів та Ледид. Є ще таке собі ПП «Комерцконсалт», яке встановило малу гідроелектростанцію на околиці села Тур’я Поляна Перечинського району і має намір невдовзі взятися за гірські річки Лютянка та Бистриця сусідньої Великоберезнянщини. Цю фірму заснували Ярина Юріївна Ковач та мале приватне підприємство «Латекс» Тетяни Петрівни Ледиди. Директор у «Комерцконсалту» той самий, що і у «Сонячної енергії» і «Сонячної енергії плюс» – Андрій Ганзел, брат головного архітектора міста Чоп.

Ось такий приклад приватно-державного партнерства маємо на Закарпатті.