З Ужгорода на Буковину приїхала театральна тітонька Чарлі

Для тих, кому цікаво: Обидва брати Юрій-Августин та Євген Шерегії, які стали визначними театральними і культурно-освітніми діячами, народилися в Дусині на Свалявщині в сім’ї священика. Іменем братів, окрім обласного театру, називається ще обласна премія за видатні заслуги в області театрального мистецтва.

Блискуча п’єса-фарс «Тітонька Чарлі» англійського драматурга Брендона Томаса від кінця ХІХ століття не сходить зі сцен театрів у різних країнах світу. У 60-70-х роках вона успішно пройшла багатьма театрами Колишнього СРСР, а з легкої руки композитора Оскара Фельцмана й поета Роберта Рождественського, поставлена як музична комедія у Московському театрі оперети, стала шлягером. Додав їй слави й музичний фільм з Олександром Калягіним у головній ролі. Зауважимо, що у фільмі дещо змінена фабула історії.

Прем’єра нинішньої постановки у Закарпатті відбулася у травні нинішнього року.

Для глядача чернівецького театр з Ужгорода зовсім незнайомий. Але учора золотий зал облмуздраму прийняв «Тітоньку Чарлі» зі справжніми золотими оплесками. Жива музика, гарні актори та актриси, живий вокал, блискуча гра, фехтувальний обмін репліками (асоціація зі змаганням на рапірах, що відбувається у п’єсі).

І – безумовно – тітонька Чарлі у виконанні Степана Барабаша.

Єдине, що хотілося б додати по роздумах: здається, постановник і актори забули про оту крихітну приставочку «фарс» у назві жанру: постановка втрачає в гостроті, натомість виграє в ліриці.

Решту зауважень дізнаєтеся з обговорення.

 * * *

Олександра, викладач: – Хоча усі ви дебютували давно, вітаю із вдалим дебютом на чернівецькій сцені. Фабулу п’єси знаємо з радянського кінофільму, приємно, що та постановка не заразила вас стереотипами. Гумор, інтрига, кохання, елементи водевілю. Голоси, балет, оркестр – усе є у вашій виставі. Можу зазначити лише деякий дисбаланс між оркестром і акторами, дещо було погано чути, іноді втрачено синхронність…

Сергій, фотограф: – Неймовірна радість від вистави. Але навіть у 5-му ряді, де я сидів, подеколи не чути слів. Можливо це тому, що ви уперше в цьому залі.

Юлія, викладач: – Велике всім «дякую» за чудовий театральний вечір!

 І – слово членам журі.

Любов Годнюк: – Дуже важко судити музичну виставу після Київської оперети. Але думаю, що золоті оплески ви отримаєте ще не раз. Дуже сподобався головний герой, навколо якого тримається вистава. Злагоджений акторський ансамбль. Але сольних партій за оркестром не чути. Оскільки вистава ще зовсім недавня, можна сподіватися, що у вас ще є можливість «зростися».

Неда Неждана: – Треба мати певну сміливість, аби взятися за таку відому п’єсу. Адже глядач обов’язково буде порівнювати з фільмом. Потішило, що немає збоїв і запозичень. Зауважу, що в акторській грі персонажі існують ніби парами, дуетами: Джек і Чарлі, Кітті та Енні… Варто додати індивідуальності до кожного. Загалом, попри мовні помилки, вистава цікава, це відчувається за реакцією залу.

Лариса Недін: – Моя мрія, щоби учасники фестивалю мали змогу бути присутніми на всіх виставах фестивалю, аби порівнювати, вчитися й розуміти рішення журі. Чернівчани виставу сприйняли. Але Форум для того й проводиться, щоби поговорити професійно. 12 балів з дванадцятибальною системою оркестру (диригент Тетяна Бабець). Чудові сценографія й костюми (заслужений діяч мистецтв Емма Зайцева). Мені не вистачило режисерського рішення. Акторські роботи більше запам’ятовуються чоловічі, зокрема Юрій Шкляр. Дуже помітно мізансцени підлаштовані під музичні номери: проговорити й далі співати. Український театр має дбати про мову! Я чекала від вас більшого.

Галина Канарська: – Для мене закарпатський театр – «терра інкогніта». Може, це єдиний театр в Україні, якого я не знаю. Сьогодні в обідню пору вас не було ще у Чернівцях, грати довелося, як кажуть, «з корабля на бал». Деякі речі є не вмотивовані. Може, через те, що режисер сподівався на те, що п’єса, що називається, самогральна. Але претензію маю лише одну – до мови. Хоча саме це можна виправити.

Лариса Кадирова: – Я чекала вас цілий день. Я знаю ваш театр, у мене багато пов’язано з Ужгородом. Чекала й думала: «Що ж це за акторське життя: з колес на сцену!» Хочу вам вклонитися, як ви відіграли виставу! 

Любов Оленюк, директор Закарпатського театру: – У кожному місті глядач інший. Ми співпрацюємо в гастролях за обміном з Житомирським театром імені Івана Кочерги, Львіським театром імені Заньковецької, Київським – імені Лесі Українки… Акторам це корисно. Адже Актори й глядачі звикають одне до одного,, щось затирається у цьому звиканні.

Хочеться дружити і з вашим театром. Хочу подякувати організаторам фестивалю й членам журі.

Юрій Марчак: – Ви не перший раз на сцені, та перший раз у Чернівцях. Ми різні, але ми всі служимо театру. Тож дякую творчому колективу, побажати здоров’я й творчого натхнення. Чернівецький театр прийняв вас і ще раз прийміть від нас золоті оплески!

Теги: театр, Буковина, Чернівці

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати