"Метро" в Європу. Судове слідство в справі контрабандного тунелю закінчено

Міждержавна "гілка" вартістю 15 мільйонів

Лаври за викриття цієї транснаціональної афери належать словакам. Аналізуючи канали поставок контрабандних товарів у свою країну, словацькі правоохоронці дійшли висновку, що таку велику кількість нелегальних сигарет, яка потрапляє в країну зі сходу, навряд чи можливо переправити через КПП і "зеленку". Не виключено, що є й інші, до цього не відомі, способи провезення контрабанди. На кордоні з Україною застосували спеціальне водоінженерне обладнання, що виявляє з поверхні підземні мережі. Воно й побачило підземну "гілку" з приватного будинку на околиці Ужгорода (за якихось двісті метрів від кордону) до приватного підприємства, яке займалося заготівлею гравію, між селами Верхнє та Нижнє Нємецьке на словацькому боці. Понад три тижні після цього поліція ретельно стежила за всім, що відбувалося на території підприємства, документуючи дії людей, маршрути транспорту тощо. А 
18 липня минулого року спецназ силовим штурмом поклав діяльності підприємства край. Власника фірми затримали на місці, у дворі виявили вантажівку з 13100 блоками сигарет Jin Ling, і головне — вхід до підземного тунелю діаметром близько одного метра, який вів на українську територію. 

Словаки повідомили про свою спецоперацію українським правоохоронцям, вказавши будинок на околиці Ужгорода, до якого вів тунель. Одразу після отримання судової санкції на обшук туди увірвалася "Альфа". В будинку нікого не було (хоча двір охороняли собаки), а ретельний обшук житлових і підсобних приміщень та подвір'я нічого не дав: входу в тунель не виявили. Оскільки словаки наполягали, що підземний лаз знаходиться саме тут, спецслужба задіяла екскаватор, який, копаючи котлован, справді виявив на подвір'ї будинку тунель. Ківш проламав зовнішнє покриття й пошкодив одну з вагонеток. З її акумулятора вилилася сірчана кислота, тому обстежувати підземний лаз викликали МНС-ників у захисних костюмах. Ті, просуваючись до входу, наткнулися на бетонну плиту під гаражем. Подальше обстеження показало, що плита відсувається з допомогою механізму, який приводиться в дію натисканням кнопки. Під нею й виявили вхід у підземку, який не вдалося знайти при обшуку.

Окрім самого тунелю, в будинку знайшли 40 тис. блоків сигарет Jin Ling, аналогічних тим, що й на словацькому боці, чотири пакетики з білим порошком (як встановила експертиза — кокаїном), два паспорти громадян країн Східної Азії та дві довідки про статус біженця. 

Спецоперація словаків із викриття нелегального підземного тунелю спричинила ефект інформаційного вибуху — про неї повідомляли провідні ЗМІ в усьому світі. І справді — хоча подібні контрабандні лазівки неодноразово виявляли на кордоні США, тут про таке ще не чули. Експерти встановили, що тунель прокладено на високому фаховому рівні. Його довжина — майже 700 м (із них 480 — на словацькому боці), діаметр — 90 см, максимальна глибина — 6 м. Стінки обшито плитами з поліхлорвінілу й укріплено сталевою арматурою. Всередині тунелю прокладено рейки, по яких рухалися керовані міні-електропоїздом 18 кустарних вагонеток. У кожній вагонетці можна було провозити не тільки товар, а й людину в напівлежачому положенні. Апаратна, яка приводила в дію електропоїзд, була змонтована в будинку на українському боці. Побудувати й запустити в експлуатацію подібну споруду могли тільки професіонали із застосуванням спеціальної високоточної техніки. 

За кілька днів після спецоперації поліції міністр фінансів Словаччини Петер Казімір повідомив, що сума несплаченого акцизу за виявлені на підприємстві 1300 блоків нелегальних сигарет становить 350 тис. євро. Якщо ж зважити на те, що нелегальний поїзд курсував між Україною і Словаччиною два-три рази на тиждень, завдані Словаччині збитки тільки за неоподатковані сигарети становлять 50 млн євро на рік. У свою чергу міністр внутрішніх справ Словаччини Роберт Калиняк висловив побоювання, що нелегальний тунель може стати причиною того, що країні відмовлять у пролонгації Шенгенської угоди.

Перше запитання, що напрошувалося відразу після виявлення тунелю, — хто автор і натхненник ідеї? Як встановили експерти, тунель почали прокладати зі словацького боку, однак у тому, що "придумали" його саме українці, ні в кого не було найменших сумнівів. Правоохоронці швидко встановити "історію" ділянки на вулиці Запорізькій, що в околиці Ужгорода, з якої починався тунель. На початку 2000-х її для приватного будівництва отримав співробітник обласного управління СБУ (ділянки по сусідству отримали його колеги). У 2004 р. він продав землю мешканці села Раково Ужгородського району Юлії С. — літній самотній жінці, котра померла 2008 р. Будинок на ділянці зводився в 2005–2006 рр., при цьому було самовільно захоплено 0,4 сотки по сусідству — із земель запасу Ужгородської міськради. Логічно припустити, що під час зведення будинку велися й підготовчі роботи з прокладання тунелю. До речі, експерти оцінили його будівництво в 15 млн гривень. 

Невстановлені особи

Головними підозрюваними в будівництві транснаціонального "метро" стали два брати — Михайло і Василь М. 37 та 46 років, приватні підприємці, мешканці Ужгородського району, племінники власниці ділянки Юлії С. Один із них має невеликий ресторанно-готельний комплекс у с. Холмок поблизу Ужгорода. Після виявлення тунелю брати зникли й були оголошені в розшук. У серпні 2012 р. співробітники СБУ затримали обох у Євпаторії, де вони знімали приватний будинок. Причетність до тунелю Михайло і Василь М. від самого початку категорично заперечують. Кажуть, що не мали уявлення про його існування, а в будинок на Запорізькій ходили, щоб годувати собак і доглядати за господарством (при обшуку в затриманих знайшли ключі від будинку й підсобних приміщень, крім того, сусіди часто бачили їх на Запорізькій). З Ужгорода брати виїхали, за їхніми словами, через погрози з боку двох чоловіків, мешканців сусідньої області, які начебто допомагали тітці будувати будинок.

Михайла і Василя М. звинуватили в самовільному захопленні земельної ділянки та самовільному будівництві (ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу), незаконному транспортуванні з метою збуту підакцизних товарів (ч. 1 ст. 204), контрабанді наркотиків (ч. 2 ст. 305) та незаконному переправленні осіб через державний кордон (ч. 2 ст. 332), вчиненими групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28). Найсерйозніша із цих статей — контрабанда наркотиків — передбачає від 8 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Самого факту будівництва транснаціонального тунелю братам не інкримінують — такої кваліфікації злочину просто немає в Кримінальному кодексі.

Одразу після затримання в Євпаторії Михайла і Василя М. заарештували, однак згодом звільнили з-під варти — одного на підписку про невиїзд, іншого — під грошову заставу. Слідство, яке проводило УСБУ в Закарпатській області, закінчили в листопаді минулого року, після чого кримінальну справу передали до Ужгородського міськрайонного суду. Відтоді її слухають у відкритому режимі. Спроби журналіста DT.UA поспілкуватися з підсудними чи їхніми адвокатами після одного з останніх засідань були безуспішними — вони відмовляються від будь-яких коментарів. Так само, як і СБУ та прокуратура: "Жодних коментарів до вироку суду". Утім, деяку цікаву інформацію можна знайти в словацьких ЗМІ, які досить широко висвітлювали тему тунелю. Журналісти встановили, що приватний будинок із земельною ділянкою біля Нижнього Нємецького, де був вихід з тунелю, в 2008 р. придбав житель Братислави підприємець Томаш В. (зараз йому 60 років). У 2009 р. густий сад біля будинку викорчували, на його місці з'явилася важка техніка, в тому числі вантажівки, які начебто розвозили гравій. Очевидно, саме в той час будівництво тунелю було завершено, і підземний потяг почав доставляти з України в Словаччину різні вантажі. Томаша В. заарештували під час спецоперації словацької поліції й звинуватили в ухиленні від сплати акцизу за сигарети. Йому "світить" від 3 до 8 років позбавлення волі.

Головне запитання в тунельній афері — як таку споруду могли прокласти й запустити в дію під носом у правоохоронців? На самісінькому кордоні, за якихось 200 м від будинку на вул. Запорізькій, стоїть спостережна вишка українських прикордонників, звідки добре видно і будинок на околиці Ужгорода, і приватне підприємство біля Нижнього Нємецького в Словаччині. Не звернути уваги на те, що з обох споруд вивозять таку кількість ґрунту (йшлося про майже сотню вантажівок) чи завозять громіздку спецтехніку, — неможливо. Так само, як і не помітити мікроавтобусів із сигаретами (або нелегалами), які регулярно під'їжджали на Запорізьку. Пояснення прикордонників, що вони не можуть контролювати приватне будівництво, а тому нічого не знали, — несерйозні. Адже прикордонна служба має спеціальний розвідувальний підрозділ, який зобов'язаний збирати інформацію про канали доставки нелегалів та контрабанди, склади зберігання, причетних до цього осіб тощо у прикордонних населених пунктах, причому не тільки України, а й суміжних країн. Так само багато запитань до СБУ та МВС, які проґавили такий потужний канал контрабанди та переправлення нелегалів під самим кордоном. Насправді в те, що силовики не знали про це, ніхто не вірить. Подібна масштабна споруда могла будуватися й функціонувати тільки під потужним "дахом" і з відома самих правоохоронців. Саме тому підсудні брати-підприємці — лише проміжна, одна з найнижчих ланок цієї міжнародної афери. Фахівці, які безпосередньо будували тунель, проходять у матеріалах слідства як невстановлені особи, а натхненники й головні отримувачі прибутку взагалі в них не згадуються.

Судове слідство в "тунельній" справі вже закінчено. Після дебатів та останнього слова підсудних буде винесено вирок.