На війну з... лопатою та киркою в руках були мобілізовані тисячі закарпатців

Використання примусової праці не є винятковим явищем у світовій історії. В особливо великих масштабах вона використовувалася під час Другої світової війни. Великого інтересу до цієї теми на Закарпатті досі зафіксовано не було, за винятком етноцентричних зусиль угорських дослідників, які акцентували увагу на радянських трудових мобілізаціях 1944—1946 рр. Йдеться про майже 23 тис. закарпатських угорців.

На війну з... лопатою та киркою в руках були мобілізовані тисячі закарпатців

Проте у сучасній угорській історіографії свідомо оминають незручні факти з минулого Угорщини, куди в роки Другої світової війни входило Закарпаття. Втім, за післявоєнними підрахунками спеціальної комісії Закарпатської області (грудень 1945 р.), окупаційна влада забрала у трудові табори Угорщини і Німеччини близько 71 тис. закарпатців, застосувавши етнічний критерій. Це стосувалося представників не привілейованих «дружніх націй» (угорців і німців), а людей «другого сорту» — з числа українського, єврейського, румунського, словацького, ромського населення.

Як бачимо, у перші повоєнні роки частково були зібрані свідчення про примусову працю, проте впродовж наступного півстоліття цієї теми ні закарпатські дослідники, ні місцеві органи влади майже не торкалися. Інтерес до неї прокинувся через компенсаційну «політику пам’яті» Федеративної Республіки Німеччина. Так, згідно з угодою, укладеною Українським національним фондом «Взаєморозуміння і примирення» і німецьким Фондом «Пам’ять, відповідальність, майбутнє», у 2001 р. почався збір заяв (4­сторінкових анкет) на отримання компенсацій за примусову працю. Їх оформили, зокрема, і 5 тис. ромів нашої області. Близько 400 з них отримали компенсації.

З огляду на це запізнілому комплексному вивченню цієї сторінки історії нині присвячено регіональний науковий проект «Особливості примусової праці на Закарпатті періоду угорської окупації (1939—1944 роки) та її сучасне відлуння», котрий втілюватиметься з червня 2012 року до травня 2013 року за підтримки Міжнародного фонду «Взаєморозуміння і толерантність» (м. Київ).

А до цього тривалий час усі 2,4 млн. українських «остарбайтерів» були на периферії дослідницького інтересу. Лише впродовж останнього десятиліття в ряді центральних і східних регіонів України були проведені ґрунтовні усно­історичні дослідження, що побачили світ у Києві, Харкові та Полтаві. Однак на Закарпатті досі подібної за глибиною та обсягом роботи проведено не було, хоча й зібрано деякі відомості, про що свідчать два мемуарні видання «Між життям і смертю» (2006) і «Сповідь» (2012), що з’явилися в Ужгороді. Окрім іншого, в них також відображені деякі аспекти примусових трудових мобілізацій населення Закарпаття в роки Другої світової війни. Зокрема, подано дуже стислі відомості (біограми) про понад 800 вихідців із нашої області (переважно українців), яких окупаційна угорська влада відправила на примусові роботи не тільки всередині державних кордонів Угорщини, але й у нацистську Німеччину. Вони працювали в аграрній та промисловій сферах на території сучасних ФРН, Австрії, Данії, Польщі, Чехії, Словаччини.

Тепер же упродовж піврічної вже праці над згаданим проектом щодо примусової роботи на Закарпатті (1939—1944) вдалося зібрати важливі матеріали, відомості, документи. Йдеться про те, що й на Закарпатті знаходилися трудові табори, куди мобілізували не тільки закарпатських чоловіків, але й представників інших регіонів тодішньої Угорщини. Ці примусові робітники були задіяні головним чином на будівництві оборонної «лінії Арпада», котру зводили у 1940—1944 рр.

Маємо важливі відомості про такі табори, що знаходилися, зокрема, поблизу села Люта (Великоберезнянський район), районного центру Воловець, села Верхня Грабівниця (Воловецький район), селища Ясіня (Рахівський район). Досі маловідомим було, зокрема, й те, що у примусових роботах тодішня влада задіяла десятки закарпатських жінок як господарську прислугу у військових частинах (1-­ша угорська армія, штаб у м. Хуст), що дислокувалися на Закарпатті. Нерідко військові піддавали їх там сексуальній експлуатації.

З огляду на це нині є гострою потреба у проведенні історичних досліджень і публічних заходів щодо збереження пам’яті про всі обставини використання примусової праці на Закарпатті періоду угорської окупації та про трудові мобілізації закарпатців за межі рідного краю.

Загалом же примусову працю (угорською: munkaszolgálat) в Угорщині почали масово використовувати із прийняттям відповідного закону в березні 1939 р., згідно з яким у трудові табори найчастіше відправляли євреїв віком 20—48 років. На підставі цього закону Угорщини від 11 березня 1939 р. (№11) усіх небажаних осіб можна було інтернувати до трудових таборів. Примусові роботи пов’язувалися з військовими потребами.

Тоді телеграфне агентство Радянського Союзу розповсюдило фотоматеріал із таким текстом: «Табори трудової повинності в Угорщині. В Угорщині створені багаточисельні «трудові табори», в яких мобілізована угорська молодь працює на будівництві доріг. На світлині: В одному з угорських таборів трудової повинності». Цей матеріал призначався для друку в регіональній молодіжній періодиці країни. З’явився він й у газеті «Молодий сталінець» за 4 вересня 1939 р., яка виходила у Саратовській області.

Засканована публікація з цього видання нині розміщена у «Живому журналі» на блозі одного з колекціонерів історичних фактів.

З початком німецько­радянської війни у червні 1941 р. в Угорщині істотно зросла потреба в примусових роботах — фортифікаційне будівництво, розробка корисних копалин. Разом з тим, на Східний фронт відправили до 12 трудових батальйонів чисельністю близько 14 тис. осіб, пізніше в них налічувалося вже до 50 тис. У 1942 р. до цих робочих батальйонів, які очолили угорські офіцери, мобілізували понад 100 тис. осіб, половину з яких складали євреї, направлені на німецько­радянський фронт. Під час розгрому на річці Дон 2­-ї угорської армії та її відступу в січні 1943 р. загинуло 40—43 тис. євреїв із майже 50 тис. осіб мобілізованого трудового контингенту.

Одночасно, згідно з даними угорського уряду, навесні 1942 р. із Закарпаття відправили на роботу вглиб Угорщини понад 14 тис. осіб. Роком раніше, 16 квітня 1941 р., на спеціальній нараді в Ужгороді було вирішено звернутися до міністра внутрішніх справ з пропозицією заблокувати всіх ромів у спеціальних таборах і використовувати їх для спорудження річкових дамб, посадки лісу і заготівлі лісоматеріалів та на інших роботах. Ромські табори оточували колючим дротом, виставляли охорону, вхід і вихід з табору­гетто без дозволу був заборонений.

У травні—листопаді 1943 р. декілька десятків працездатних ромів (чоловіків та жінок) села Великий Березний вантажівками відвезли до села Люта. У лісі їх змусили побудувати для себе намети. Відтак вони виконували важкі земляні роботи на будівництві фортифікайних споруд — бункерів. Раз на два тижні жінкам дозволяли навідатися додому.

Подібні свідчення маємо й з інших населених пунктів Закарпаття. Наприклад, 50 ромів села Баркасово Берегівського району навесні 1943 р. відправили залізницею на лісозаготівельні роботи до Сваляви. 21 квітня 47 осіб розстріляли за непокору. Додому повернулося тільки троє. Чоловіків­ромів села Шаланки Виноградівського району забрали у робочий табір, що знаходився поблизу Воловця, де будувалися оборонні споруди «лінії Арпада». Жінки ж працювали на полі поблизу Виноградова, додому ходили пішки — близько 20 км.

Восени 1943 р. чоловіків із ромського табору м. Хуст відправили на примусові роботи, а 25 молодих жінок забрали у казарми. Вдень вони під наглядом прибирали ці казарми, а вночі їх примушували спати із солдатами. Так само молодих єврейок і ромок у казармі Рахова вдень змушували прати білизну, а вночі їх піддавали сексуальному насиллю. Із весни 1943 р. до осені 1944 р. роми Рахова, чоловіки і жінки, примусово працювали у каменоломні: дробили камінь. На початку літа 1943-­го ромів с. Ясіня забрали на роботи у лісі, де вони зводили мости через маленькі річки.

У серпні 1944 року міністерство оборони Угорщини започаткувало ромські трудові батальйони. Кожен з них укомплектовувався з 213 ромів, 1 лікаря­-єврея, 1 інженера-­єврея. 1,5 тис. молодих ромів, зокрема із с. Холмок Ужгородського району, мобілізували рити окопи і траншеї, засипати ями після бомбардувань міст Угорщини і Німеччини.

Приблизно тоді ж, на початку весни 1944 р., угорська влада посилила мобілізацію закарпатських українців обох статей у трудові табори — «мункосазод» (робочий батальйон) на важкі роботи з лопатою і киркою в лісових хащах. Так, Гаврило Лизанець із села Оленьово Свалявського району потрапив у «мункосазод» у віці 16 років замість старшої на чотири роки сестри Марії. Але і її невдовзі взяли на примусову працю — на текстильну фабрику в Будапешт, що забезпечувала потреби угорського війська в тканині.

Збірний пункт знаходився у селі Поляна, що за 10 км від Оленьова. Після перевірки (переклички) декількох сотень місцевих хлопців і дівчат відправили через Уклинський перевал (дівчат автомашинами, хлопців пішки) в село Верхня Грабівниця, що за 13 км від Поляни. Вище села — на північних схилах гори Рожок, що 569 м над рівнем моря, примусові робітники будували дзоти. У самій Верхній Грабівниці, крім головного бункера (за 150—200 м від нинішнього автошляху), звели ще кілька менших. До речі, нині в одному з них облаштовується музей «Бункер». Мобілізовані жили у лісових колибах, а у неділю їх відпускали додому.

Як відомо, «лінія Арпада» в 1940—1944 рр. не була суцільною і складалася з окремих вузлів оборони: 99 опорних пунктів, 759 довготривалих вогневих точок, 394 довготривалих залізобетонних вогневих точок, 439 відкритих вогневих рубежів, 400 км траншейних стрілецьких окопів, 135 км протитанкових перепон. Загалом була це багатокілометрова фортифікаційна споруда, що мала десятки тунелів, казарм, де жили тисячі солдатів, сотні амбразур, протитанкових споруд, кілька військових шпиталів. І все споруджувалося із залученням десятків тисяч примусових робітників.

Нині «лінія Арпада» є найпопулярнішою серед об’єктів військового туризму на Закарпатті, про що свідчать прокладені туристичні маршрути і спеціальні видання. У ній найпрезентабельніша зона — Верхня Грабівниця, де знаходиться 1,5­кілометровий тунель із боковими відгалуженнями, контрольними виходами, вентиляційними шахтами. Там у 1944 р. зберігалась амуніція і зброя.

У селі Гукливий Воловецького району нещодавно з’явився мілітарі­готель «Грінгоф», де був колись командний пункт мукачівського напрямку «лінії Арпада». Укріплення складалися з двох потужних вузлів оборони польового типу на перевалах і шести вузлів довгострокової оборони, що «закривали» долину річки Латориця. Усього ж із тої пори у Воловецькому, Міжгірському, Рахівському районах збереглися близько 200 фортифікаційних споруд.

Хоча про «лінію Арпада» написано низку наукових публікацій, у тому числі монографічних (передусім угорською та англійською мовами), проте в них надибуємо дуже скупі відомості про примусову працю на будівництві оборонних об’єктів. Зазвичай там одним реченням йдеться про те, що «до виконання робіт з будівництва оборонних споруд залучалося і цивільне населення». І все. Наразі тільки зібрані усно­історичні фрагменти дають можливість відновити реальний перебіг подій, пов’язаних із використанням примусової праці на Закарпатті 1939—1944 рр. Так, влітку—восени 2012 р. записано спогади близько двох десятків очевидців тих подій. Є надія також, що впродовж найближчого часу вдасться натрапити на важливі архівні знахідки.

Роман Офіцинський,
доктор історичних наук,
професор Ужгородського національного університету

08 грудня 2012р.

Теги: війна, мобілізація, окупація, примусова праця, Угорщина

Коментарі

Це я 2012-12-11 / 22:33:29
Докторові історічних наук ужгородського універсітету не зле би було знати, що мункосолґалот є робоча служба (стройбат), на відміну від федьвереш солґалот - військова служба. Як одні так і інші отримували жолд. А що ви називаєте примусовою роботою, то угорською буде кеньсермунко.

Це я 2012-12-11 / 22:23:41
до русин 2012-12-08 / 18:29:47
Ваші люди воювали разом з мадярами та німцями на східному фронті проти советів. За що, те інша тема.

Слов"янин 2012-12-11 / 02:40:41
Матеріал професора Офіцинського не може бути нецікавим. Хоч він зовні стосується угорців, судячи з проблеми та коментарів, він більше стосується наших людей.
На фоні сильних націй русини ніколи не були воїнами. Вони були хорошими газдами-трудівниками. З огляду на історію, русини завжди були прихильними до більш могутніх народів. І це не є їх (русинів) гріхом. Це є всього-на-всього є їх уділом – уділом маленьких народів. Русини завжди тягнулися до сильних і, протягом короткого терміну цілком мирно та гармонійно вписувалися в рамки більш сильної спільноти, збагачуючи чергового «попутника» і, водночас, отримуючи від попутника відповідну «свіжу кров». Це дійсно русинський уділ. Вказане дозволяло худо-бідно зберігати локальну древню культуру.
Різноманітні кон’юнктурні русинські прожекти від Туряниці-Ондика («Временноє правительство ПР»), Сидора (СоймПР), Магочія, Фединишинця (газета «Підкарпатська Русь»), Петровція (галичанофобія) тощо, які заплуталися в амбіціях та спонсорах – є наївною недалекоглядністю. Народна культура сильніша від дрібних фюрерів.
Серед українських патріотів до розуміння зазначеного майже наблизився ужгородський інтелектуал Сергій Федака. Кажу «майже», бо свого часу він так «взував» русинів, що вони йому вже не повірять (хоч він критикував професійних русинів), власне як і не завжди йому в даному питанні готові повірити українці (йдеться про вишинкованих професійних українців). Але життя продовжується.
… Істинний русин ніколи не кинеться грудьми на дот. За нього це зроблять інші (українці, росіяни. білоруси), але він може збагатити своїх захисників у свій спосіб. Кожному своє.

Слов'янин 2012-12-10 / 22:14:31
Найкращими вояками 2-ї світової були німці, українці, руські, білоруси та японці. Жаль, що через певні історичні обставини вони були по різні боки барикад. Судячи з телебачення, найкращими вояками були америкоси. Смішно, але публіка у це свято вірує.

сорри 2012-12-09 / 12:20:46
З совітами ніякі угорці не воювали - здалися практично без бою. Угорці були героями (і то умовними), коли був переможний наступ на Схід. А коли совіти почали гнати їх на Захід, всі угорці здалися і захищати Угорщину було нікому.

Про русинів вже не говорю. За три роки тут, на цьому сайті, не можу тут випросити імені хоча б одного "русинського" героя. Якщо хтось з русинів і "воював", то хіба що в обозі свого мадярського пана, як прислуга. Ну а тих закарпатців, яких силою рекрутували в угорську армію,взагалі згадувати не варто - вони втікали звідти при першій же можливості. Не хотіли закарпатці воювати на боці фашистської (та й нефашистської - теж) Угорщини, та ще й - окупантів. Порятунок Святостефанської корони був справою рук самих угорців, але вони здалися практично без бою.

Проти совітів воювала УПА.І нічого подібного до неї в угорців не було.

istvami 2012-12-09 / 12:05:04
русин!
напомню что русины воевали вместе с венграмы против советов которые оказались захватчиками...

муза 2012-12-08 / 22:59:58
дуже цікаво буде ознайомитись з "важливими матеріалами, відомостями, документами".Бажаю з Божою допомогою "натрапити на важливі архівні знахідки"- бо на дани час тільки чудо зможе відкрити архівні установи для з"ясування даних цього періоду. Щиро бажаю успіху і сили духу не спотворювати інформації.

гарантуй 2012-12-08 / 19:50:38
Німців судили на трибуналі в Нюрнбергу за їх злочини . А хто судив мадярів за окупацію Карпатської русі, за розстріли полонених та інші звірства що чинили мадярські окупанти з цивільним населенням? Німці до сьгоднішнього дня розраховуються за свої гріхи, а що маємо з мадярами - суцільні територіальні претензії до сусідів , шовінізм і ні копійки відшкодувань...

vasyl 2012-12-08 / 19:27:52
istvami Ви справжній козел. Ви бачите соринку у жучому оці, а бревна у власному не бачите!!!!!!!!!!!!!!!!

русин 2012-12-08 / 18:29:47
А хто мадярів запрошував разом німцями вбивати наших людей на Східному фронті? Мусив угорський народ розплачуватися за свої військові злочини.
Але ще має розплатитися фінансово за оцю примусову працю закарпатців на окупованому угорцями Закарпатті. Як розплачувалися їх союзники німці.

istvami 2012-12-08 / 17:57:41
Пан профессор!
В Венгрии на принудительные работы мобилизовали во время 2-ой мировой войны в отличие от Советов которые из Закарпатье отправляли
тысячи венгров и немцев в рабство \на восстановление советского хозяйства\ - в послевоенное время...
Большая разница.

НОВИНИ: Соціо

23:51
30 родин із прифронтової Харківщини оздоровилися та відпочили на Закарпатті за час дії програми "Турбота"
23:19
/ 1
Словаччина хоче відновити пасажирське залізничне сполучення із Ужгородом, яке припинилося 80 років тому
18:22
"Укрзалізниця" ще цьогоріч планує запустити потяг "Київ – Кошиці"
15:29
/ 7
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
/ 1
Приватний поїзд "Прага – Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
/ 3
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 5
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 22
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 30
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
» Всі новини