м. Ужгород, стадіон «Авангард» 2100 глядачів
«Говерла» - «Ворскла» 1:1 (1:1)
Арбітр: Віталій Годулян (Одеса)
Ужгород: Бабенко, Тодоров (Косирін 90+1), Ле Таллек, Балафас, Малішич, Бордіян, Макаренко, Ситнік (Міщенко 59), Трухін, Райчевіч, Щедраков.
Головний тренер: О. Севідов
Полтава: Долганський, Ткачук (Матвеєв 69), Селін, Сапай, Чеснаков, Кривошеєнко, Маркоскі (Буднік 69), Безус, Громов (Скляр 77), Краснопьоров, Даллку.
В.О головного тренера: С. Свистун
Голи: 1:0 Ле Таллек 6, 1:1 Безус 23 (пенальті)
Попередження: Малішич, Райчевіч, Ситнік («Говерла»), Безус, Громов («Ворскла»)
Кожна гра для нашої команди важлива і кожне очко на вагу золота, але цю гру можна було відносити до тих, де треба брати три очки. Полтавська «Ворскла», після того як її залишив Микола Павлов, стабільної гри не видає і дома цю команду потрібно було перемагати.
Склад нашої команди Олександр Севідов не міняв і на полі вийшов склад ідентичний тому, котрий грав у Луцьку, не враховуючи однієї зміни. Приємно було побачити Олександра Косиріна на лаві запасних. А ось Давіда Одонкора поки що нема.
Досить дивно, але перші хвилини залишились не за командами, а за собакою, який вибіг на поле і, відчувши, що це зірковий час, бігав по ньому хвилини три. Пес навіть намагався гратися із боковим арбітром, чим і оживив публіку.
Як тільки пса забрали «Говерла» забила гол. Ситнік прострілив у карну зону, а Ле Таллек успішно замкнув передачу – 1:0. Швидкий гол дав впевненості нашим футболістам. Вони грали у відкритий футбол. Моменти були у Трухіна, Тодорова, Ле Таллека. Правда до логічного завершення вони не доходили. А у самій середині першого тайму незрозуміло навіщо руками зіграв Райчевіч у власній штрафній. Вердикт Годуляна – пенальті, і тепер чистий. До одинадцятиметрової позначки підійшов Безус і без зайвих зусиль переграв Дмитра Бабенка – 1:1. Решта першого тайму пройшла у рівній боротьбі. Моменти мали як господарі, так і гості.
У другій половині зустрічі всі чекали більш динамічної гри. Та ні одна, ні інша команда не показала виразного футболу. У «Говерлі» багато браку при передачах, гравці в деяких моментах не розуміють один одного. В основному всі футболісти грають на одного Трухіна і працює лише лівий фланг. У центрі виникають часто провали. А на останні десять хвилин провали виникали і у захисті. «Ворскла» відверто грала на нічию. Долганський довго вводив м’яч із п’ятірки. Селін не квапився з вкиданнями аутів, а гравці які уходили на заміну робили це повільно і ледь крокуючи. Полтвачанам нічия в Ужгороді влаштовувала, а підопічних Севідова - ні. Та моментів просто не було. Чудову нагоду змарнував Балафас, коли він з десяти метрів не влучив у пусті ворота. Результат закономірний при нудній грі нічия.
А ось по окремим діям гравців хотілося пробігтися. Мірко Райчевіч, капітан і лідер команди. Не зрозуміло чим керувався наш гравець, коли грав руками у власному карному майданчику. Можна розуміти, коли м’яч попадає в руку, але коли гравець вистрибує і грає руками - це хамство. Зв’язка Бордіян – Ситнік, а згодом Бордіян – Міщенко творила чудеса непорозуміння між собою. Один дав пас, інший - не побіг, інший побіг, другий - перетримав м’яч. І це весь матч. Здається, Бордіян знає українську мову, невже, неможна порозумітися. Нарікань нема лише на Бабенка. Після того, як Дмитро зайняв місце Надя в наші ворота менше влітає смішних м’ячів. І в цьому матчі Бабенко рятував команду неодноразово. Напад у команди слабкий. В основному це стосується Тодорова, який на свій вік вже не тягне грати проти захисників інших команд. Незрозуміло, чому метушиться з м’ячем Балафас. Можливо, легше коментувати дії гравців з трибуни, але вболівальник приходить на гру заради результату, а результат нашої команди поки не втішний.
Олександр Сільченко для Закарпаття онлайн