2012-02-20, 11:52

Нівроку Янукович

Третій рочок пішов Януковичу Івановичу (Я.І). Мине – так, років сорок, і Я.І., можливо, стане ромським бароном, а то, й Президентом України. На все – воля Божа. Й про смт Середнє на Ужгородщині заговорить увесь світ. Особливо, Середнє не сходитиме з уст вітчизняних інтелектуалів, а що вже казати про тамтешні мозок та хист, і на руїнах тамошнього замку обов’язково відродиться fort тамплієрів.

2012-02-13, 12:55

Жаба-царівна

Якось в урочищі Тирсуватий, на межі, де разюче відчутно та видно вплив останніх потуг арктичного й атлантичного вітрів, і звідки вже рукою подати до найближчої полонини хребта Красна, спостерігав я дивовижу. На зарінку річки Лужанка, порослому розкішною папороттю страусове перо, в затінку покручених вільх, несамохіть побачив жабу. Ох, і лячну та велику. Що вона була не зелена – стовідсотково. Радше, видається мені, – брунатна, мов, за Шпенґлером, «справжня фарба душі, душі історично настроєвої».

2012-02-07, 14:53

Пул Шашіка

Воно, звичайно, вірити в Бога треба. Тільки, щиро й без надриву. Бажано, мовчки. Віра в Бога, безумовно, відбувається через наші думки. Власне, коли виражаємо свою віру вголос, то передаємо словами. Своїми ж!

2012-02-06, 17:14

Матюк і слово

«...Я на сторожі біля них поставлю слово» – здається, се хтось з українських класиків так чудесно мовив. А хто – ніяк не пригадаю. Та хіба воно так важливо, коли нині в укрсучліті, мов на вулиці, що не слово – то матюк.

2012-02-03, 11:47

Мозок країни. Намахані

Ой, мене починає вивертати, коли хтось тільки роззявить рота та загикнеться про вітчизняний establishment (elite natio, intellegentia тощо). Ну, звісно, й про доморослих героїв, піїтів, вождів, провідників. Одне слово, про все те, що на слуху, й ніяк не тоне... Я, за визначенням хоружівського месії, «маленький українець» уже наситився вщерть усім тим добром, що – очі б їли, та організм не сприймає. А тут, нáте, подають чергову порцію делікатесу. Маю на оці доктора Пі, чи то пак Андрія Слюсарчука. Виявляється, що ще вчора він був українським світочем, а вже сьогодні його поносять з усіх асенізаторських брандспойтів. Треба ж таке!

2012-02-01, 10:27

Січовик утер носа будителю

Не віриться. Та – факт. І не десь те сталося в одному з гірських районів краю, а під самим носом централі русинського балогану. В Чинадієві. Колись там я мав дівча красне, яка жила, здається, по вулиці Духновича. Тепер, напевне, мешкає моя колишня любка вже – на Петричка...

2012-01-27, 12:59

Овідій – мироточить

2012-01-23, 16:59

Печатка Авґустина

Викликає захоплення (принаймні в мене) той перебіг подій, як угорські спецслужби пантрували за майже кожним кроком Авґустина Волошина на чужині, і відповідно те, як офіційний Будапешт так і не спромігся схилити його на свій бік. Звичайно, у даному разі варто б зварганити захоплюючий детектив з елементами авантури та психоаналізу, скажімо, в стилі Фрідріха Дюрренматта, ніж і далі марудити світом нікому непотрібними дисертаціями в стінах закарпатських (і не тільки) вишів про ті карколомні часи. Не кажучи вже про дешеві писульки просвітян-автохтонів. Та, безумовно, кожному своє...

2012-01-19, 14:12

Авґустин Волошин і Шандор Надьлучкаї: одна кров

2012-01-16, 16:04

Патріарх і булька. Нехай і золота

Михайло Фединишинець б’є влучно, чітко, з охотою. Яко вправний боксер. Принаймні тут, на сьому сайті. Ще б таких двох-трьох умільців у краї, і Сріберна земля у власне географічному центрі старого континенту таки законно відповідатиме своєму питомому розташуванню. Доволі вже – красно-солодкаво мовлених слів, мазків і звуків... Якщо у творах їхніх авторів відсутня думка. Свіжа, промовиста, щира!..

2012-01-12, 10:48

Низький уклін вам, пане Чикаленко!

Недавно, на презентації першого тому «Російського-українського словника» в 4-х томах (видавництво «Знання»), хтось з упорядників обмовився словом, що під час укладання користувалися «Словником...» М. Уманця і А. Спілки за 1893 рік.

2012-01-04, 11:04

На полонині Щавна

Гуде арктичний вітер. Удень і вночі. Влітку та взимку. Безперестанку. А мо’ – не вітер, а зарита під ногами (в землю) труба, точніше не труба, а російський газ, і чому власне – російський, радше – природній. Гулко гуде. Таки – вітер. Сіверко.

2011-12-30, 17:59

«Ґрехіт мохи поросли»

До сих рядків, щоб викласти їх рівненько в життєві слова, я ішов зо два десятка років. Не так-то легко підготувати себе до щирої бесіди з навами (душами померлих пращурів). Особливо, коли ідеться про тих, що їхні світлі помисли любі тобі повсякчас.

2011-12-27, 12:06

Утратимо Жида

Боюсь... Ой, боюся, коли до влади прийдуть національно свідомі українці, добре підбиті християнськими цінностями, буде мені непереливки. Особливо, коли за державне берило візьмуться високоморальні греко-католики, бо з мамулуватими православними ще якось дам ради. Православні – народ простакуватий, послуговуються радше сокирою в «миру», ніж греко-католики – вишколені теслі. Сим – до снаги замість грубуватої сокири орудувати тонюсіньким лобзиком...

2011-12-21, 11:27

Хван, О та мої колишні закадичні друзі

Одійшов у вічність Кім Чен Ір, керманич КНДР, син основоположника ідей чучхе (щось на кшталт марксистсько-ленінського вчення на корейський копил). У Північній Кореї траур. Поголовно народ у смутку. Принаймні, так передають світові ЗМІ. Ну, майже, події розгортаються на зразок 1953 року в Москві, коли не стало товариша Сталіна. Та, проте, мені на гадку прийшли студентські роки в гуртожитку десь 1983-84 рр., як поселили з Хваном і О, студентами з КНДР, в одному «кубрику».

2011-12-19, 15:26

Кон’юктура укрсучліту

Я страшенно зневажаю дволикість, особливо, коли те стосується виразників народних дум. Тоді, зрозуміло, закрадається у мене – природно – думка: або народ у мене такий, або його ж піїти-горлопани мутять світом. А, мо’, я сам наразі не туди...

2011-12-14, 10:31

Врятуймо душу Віктора Дрогальчука

Кілька років тому, коли Володимир Яворівський схопив був бога за бороду та крутив Спілкою письменників як циган сонцем, так, принаймні, здавалося йому, зателефонував мені Борис Олійник, запропонував зустрітися. Мова зайшла про те, що слід у даному разі в пику Ваві хоча заснувати альтернативну газету «Літературній Україні», на сторінках якої ішлося б про світло й тіні (з відтінками) як укрсучліту, так і красного письменства загалом. Позаяк «ЛУ» скидалася радше тоді на орган самого В. Яворівського, ніж на «спілчанський». І запропонував мені Борис Ілліч очолити майбутнє видання.

2011-12-12, 12:18

Напередодні різдвяного Сонця

Отже, допоки у Ватикані закарпатську смереку ще не віддали на високоякісні італійські меблі, гадаю, варто нагадати про те, що незабаром настане Святий Вечір і 7 січня світ розділиться навпіл та розпочне свою чергову ходу різдвяне Сонце. Звичайно, мої вельми побожні хитровзуті краяни з Богом у п’ятах трепетно готуються до одного з трьох найважливіших празн(а)ків у році. Відпускають одне одному прогріхи, а заодно й ціни, твердо моляться по церквах і ввічливі як ніколи в стосунках. Що то за радість!

2011-12-08, 09:08

Наш Простір дихає

Дорогий Ярославе, пробач, що так довго писав оці мої роздуми над твоєю книжкою. Я в цьому семестрі стільки напрацювався, що ой! У мене було три конгреси, на два з них доповіді я писав еспанською (бо й в Україні ми дещо вже еспанською влаштовуємо), а з останнього, вже в самій Еспанії, оце минулої неділі допіру вернувся. Навіть папери до Інституту літератури на затвердження теми докторської відправив зовсім недавно, хоч збирався ще у вересні і робити там в принципі не багато, але вся тяг, тяг… Ну і звичайна викладацька буденщина, якою в мене – хоч греблю гати в трьох місцях. І от виконую обіцянку, ти й сам побачиш, читаючи, що часу на це трохи таки треба було.

2011-12-05, 10:14

Курка, Кучма, ще раз – курка, Янукович

Один з синів Насті Лісовської, відомої в світі як Роксолана, якийсь-то з султанів Османської імперії причетний до стіни плачу в Єрусалимі. Власне він, здається, Селім, дав дозвіл юдеям, за намовою своє матері, молитися до сього муру, де жиди з усього світу нині складають офіру. Тож, тут є часточка й наших заслуг перед «обраним» народом. І мусимо пишатися сином галичанки з Рогатина, бо тепер мають куди прийти наші правителі схилити голову в ярмулці.