Символіка закарпатської Виноградівщини

Королівські міста користувались різними привілеями. Привілеї Севлюша 1262 р. відомі ще і як Севлюське право. Вони були підтверджені Ендре III у 1294 році та Карлом Робертом у 1319 і 1329 роках. Це сприяло економічному розвитку міста.
Подібних привілеїв дочекалися й інші населені пункти краю, У 1329 році король Карп Роберт надав як нагороду п'яти марамороським містам Севлюське право.

Ці сторінки історії нашого міста співпадають з введенням у містах Європи самоврядування на основі магдебурзького права (за назвою німецького міста Магдебурга, де це право було введено вперше у XIII ст.). Воно передбачало обов'язкову наявність у кожного міста герба -знака його суверенітету і автономії.

Стародавні герби нашого міста належать до історичних пам'яток, в яких у символічній формі шляхом використання особливої знакової системи втілилися певні реальні явища і події, які дають у наше розпорядження цінні дані про минуле міста і тому це є важливим історичним джерелом. Нам відомі три різні герби нашого міста. Це пояснюється тим, що міська геральдика в своєму розвитку пройшла кілька етапів, кожний з яких мав свою специфіку. Наприклад, герб із зображенням на сріблястому фоні трьох зелених листків винограду і стількох же золотистих грон належить до так званого ранньогеральдичного періоду. Місто одержало його з введенням у ньому самоврядування на основі Севлюського права.

В пізногеральдичний період (XVIII — початок XX ст.) — час одержання нового, підтвердження або поновлення з деякими змінами старих гербів. Тому на гербі міста XIX ст. — цей же мотив (виноград) вже в іншій подачі: на сріблястому фоні селянин-виноградар у характерному вбранні того часу тримає в правій руці 3 виноградні грона. Його одяг - синього кольору фартух — сріблястого, фона золотисті, листок і фунт — зелені.

У 1908 році затверджений дещо змінений герб, але тема винограду не зникає: тут виноградар в одязі угорського гусара, що тримає в руці одне велике фоно винограду. Це зображення і на печаті міста у 1920-1930 рр., де поряд з чеським написом можна прочитати український текст. І дійсно, на документах фондів музею можна прослідкувати ці дві печаті.

Угочанський комітат (жупа) — це одиниця адміністративного управління, введена в Угорщині в XIII ст. На Закарпатті було 4 жупи — Бережська, Мараморошська, Ужанська, Угочанська.
[Достовірно відомо, що в 1715 році король Карл III подарував Угочі гербову печатку. У 1837 р. Фердинанд V підтвердив її. На ній круговий напис угорською мовою "Печатка Угочанського комітату". Герб 1715 р. — це іспанський щит, поділений на чотири частини з обрамленням. На обрамленні розміщено 23 жолуді. В першому полі — зображено гроно винофаду на стеблі з листям. У другому полі — поперек поля повернута вправо риба. В третьому полі — зображений жолудь з стеблом і листям.

В четвертому полі поперек вправо повернутий рак вказує на багатство раками річки Ботар. В центральному щиті червоного кольору -повернутий вправо лев, який стоїть на задніх лапах і тягнеться вверх. Лев - з родинного герба Перені (символ сили, багатства, влади). І в давнину, і сьогодні зображення на гербах лева на червоному полі (фоні) є дуже поширеним, адже це символ благополуччя.

Відповідно до зображень, герби мають різні назви, характеристики. Стародавні герби міста і комітату, як на сьогодні, виконані відповідно до законів геральдики, мають глибокий і зрозумілий зміст. їх можна віднести до групи так званих "гласних", "промовистих" гербів - в них основний геральдичний елемент відбивав назву міста, ніс називний зміст (виноград-Севлюш); а от комітетський (районний) герб відображав природні особливості місцевості, природні багатства краю.
Всі представлені герби є дуже толерантними, починаючи з XIII ст. — і до сьогоднішнього дня. Вони були терпимими до чужих думок, вірувань, поведінки. Про це свідчать різні гербові печаті, в тому числі сургучні, що збереглися на давніх документах. Мінялася мова кругових написів на них (угорська, чеська, уфаїнська), але зображення на гербовому щиті залишилося незмінним.

Проектантам нового герба все це необхідно врахувати при роботі. Дотримуючись принципів і засад геральдики, слід пам'ятати, що в місті і районі живуть люди, і їм в майбутньому користуватись цими символами. Герби і прапори повинні об'єднувати фомаду, витрати почуття гордості, патріотизму.

На ФОТО: Так виглядає сучасний герб Виноградівщини

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати