В Ужгороді проходить виставка "Мистецтво килимкарства"

Інколи диву даєшся: скільки чудових синів і дочок народилося на нашій Верховині! Прославили її   невмирущими творами, витворами мистецтва, неперевершеними картинами, історичними книжками… Виростали і йшли у світ з маленьких підсліпуватих хатинок, а  творили так високо й неперевершено, що ніхто не йняв віри – звідки ж узялося диво високої творчості у простої людини? Одною з таких яскравих особистостей є  Гафія Петрівна Візічканич, ткаля - від її величності Природи, художник - за покликом душі.

.. Це потім будуть нагороди, визнання, поїздки і вшанування. А тоді… Формувалося світосприйняття – від квітки у полі, від синього неба над плаєм полонини, від того, що лиш їй відкривалося  й дарувалося природою. Вже з маленької вирізнялися її вишиванки з-поміж дівчаток, вже тоді  працювала, не покладаючи маленьких рученят, поки не закінчить вишиване полотно.

- Щось буде з нашої Гафії, дивіться, як робота в її руках горить, -- гордилася мати.
 Не тільки батьки та сусіди запримітили її заповзятливість та уміння. А й чеський підприємець пан Заграда, коли задумливо перебирав у ріках Гафіїне шиття, як маленькою прибігала до матері  у ткацький цех, котрий діяв за окупації Чехією нашого краю.. Попросив батьків, аби Гафія вивчилася ткацькому ремеслу не де -небудь, а в самій Празі.

..Місто для сільської дівчини відкрилася небувалою красою. Після тихого села, спокійного шуму лісового, вільного простору полонинського – бруківки міста, численні брички їз запряженими породистими кіньми, що гарцювали тісними вуличками Праги, гарні панянки, прибрані у таке тонесеньке мереживо, таке м»яке полотно суконь, що їй, малій,  аж не вірилося, що є такий верстат на світі , аби так тонко випряв нитку!... Знала добре, бо, відколи змогла тримати веретено в руці, трудилася, аби допомогти матері одягнути братів та сестер.

Три роки здавалися б вічністю. Коли б не природна здібність до навчання. Як губка воду вбирала в себе все, що зустрічала в цьому дивному, незвичному для себе міському житті. А найперше, звичайно, те, чому навчалася на просторій ткацькій фабриці. Допитливість дівчини, русинки, дивувалися бувалі майстри. З охотою навчали, бо їх слова падали на благодатний грунт.

Повернулася Гафія в село – іншою людиною. Багато знала, багато бачила, успішно вивчила мову. Та – не загордилася.  Ніколи не мала звички виділяти себе з-поміж інших. Стала, як кажуть, правою рукою пана чеха. Розуміла завдання, яке ставив перед ткалями =- з півслова. І що далі то кращі  килими виходили з-під рук Гафії. Підбирала собі дівчат  не просто – хто прийшов. Бачила з перших кроків – здібна дівчина до ткацтва, розуміє мову кольору, чи ні. Бо тому не научиш…

Мінялися часи, влада..Чехи, мадяри, руські.. Вже сміялися до неі три сонечка в хаті – троє діточок.. А її мистецтво ткання жило і розквітало¸не покидала ні на хвилину.. Все в роботі, все в труді... 

Дарувалося їй і гарне сімейне життя. Чоловік працював лісником, садив дерева, доглядав лісове газдівство. Як міг, допомагав дружині. Навіть вивчився майструвати  добірні кросна, та такі виготовляв, що мало хто міг вихвалитися в їхньому краї.  А вже як в селі було відкрито ткацький цех промкомбінату і там працювало більше 150 дівчат, жінок, стала Гафія Петрівна завідуючою.

Всі, кому доводилося працювати з нею, досі пам»ятають її лагідний характер, дружелюбність і розуміння – високі людські цінності, які не втратила, будучи на  керівній посаді. Скількох дівчат , як кажуть, заміж видала. Бо знала, хто за ким упадає, і чи достойний молодий чоловік її ткалі. Чи ні. Скільки сімей запросили  Гафію Петрівну за куму,  хресну матір для своїх діточок. А це багато важить. У колективі був свій хор, і вона, завідуюча, була в ньому не останньою скрипкою…

.. З роками, як добре вино, дозрівав її досвід. У цех поставлялося нове, удосконалене обладнання. Можна було вже працювати із складнішими узорами. Саме в цей час  її майстерність досягає небувалих висот. Стає учасником Всеукраїнських та  Всесоюзних художніх виставок. На її гобеленах --  такі постаті – як Т.Г.Шевченко, М.Г.Рильський(великий поет, до речі, навіть гостював у ткалі вдома, захоплювався  таїною древнього ремесла). Для директора ЗВВО Д.Д.Подольського виткала на гобелені .. вертоліт. Тонкощі її майстерності вивчали навіть  художники, котрі приїжджали в Ганичі придивитися до таланту Гафії Петрівни.

Визнання прийшло до неї заслужено, через  мозолясті руки – отримує звання художника декоративно-прикладного мистецтва, стає членом Спілки художників України, заслуженим майстром народної творчості. Має навіть кілька персональних виставок.. А сельчани  обрали її депутатом спочатку  сільської, а затим районної ради…

..Всього цього досягнути можна було не лише талантом, а й великою працездатністю. А ще – вольовим характером. Судіть самі – в 5О вона… сідає за парту, аби здобути середню освіту.! Не боїться насмішок чи  глузливих поглядів. Таки  численні нагороди заслужено прикрашали жакет Гафії Петрівни на урочистостях!

…Цього літа, на святкування Дня села в Грушові, багатьом присутнім  припали пісні у виконанні стрункої дівчинки з Ганич. Серед них була й написана власноруч :
Не лише на Україні, і в Канаді знали,

Що килими у Ганичах прабабуся ткала! – співала правнучка знаменитої і талановитої бабусі.

… 22 січня у родині Візічканичів, у Ганичах, святкували сторіччя з дня її народження. Зібралися за столом у  чудовій ошатній оселі всі рідні, навіть одна з дочок приїхала, з Америки, тихою молитвою вшанували її пам»ять… Хитнулася завіса на вікні. І хто знає, може з Вічності раділа  своїй гарній родині  ця талановита художниця.. На честь такої чудової дати, а також за юний талант наймолодшої з родини Візічканичів, щедрі подарунки в честь свята надіслав народний депутат В.В.Петьовка. Пам»ять про Г.П.Візічканич живе серед односельців, одна з я!
 их, талановита поетеса О.Д.Фельбаба-Косач присвятила навіть вірш(сканувати).

Ганичівці звернулися до голови Тячівської РДА М.І.Шелевера  з проханням : присвоїти Ганичівській ДШМ ім.»я славної  односельчанки. Віриться, що Михайло Іванович піде їм назустріч. І так воно й буде! Пам»ять про килимарницю того варта!

Теги: виставка, килимкарство, Гафія Візічканич

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати