Чи вибухне на Закарпатті зміна творчих поколінь?

Це показала виставка творчого об'єднання "Малий Лувер" під назвою "Контраст: форми, лінії, плями" в обласному Музеї народної-архітектури і побуту. Свої роботи демонструвала старша група, в активі якої — значні успіхи на всеукраїнських та міжнародних виставках. Заняття з молодими завзятцями веде не менш молодеча мисткиня Емма Романівна Левадська. Невзабарі, правда, вона збирається передати педагогічну естафету своїй же вихованці — архітектору, художниці та філософу Надії Кіс, яка теж узяла участь у названій виставці.

Вражали на презентації робіт композиції Марини Мазюкевич. їі твори, натюрморти не вводять у сиву класику, змушуючи шукати паралелі з творами знаних митців. Над ними думаєш "з чистого листка", а головне — просто тішишся новизною. Даня Ковач у своїх роботах зумів поєднати модерність і казковість цього світу, спроектувати нове бачення на вічне — дитинство, щастя, красу. Олексій Безруков навчається на будівельника в Ужгородському національному університеті, але не засушений наукою — вражає колоритною фантазією. Знову повертаєшся мимоволі до робіт 14-літньої випускниці Ужгородської дитячої школи мистецтв Маринки Мазюкевич. На її "Весняний настрій" дивишся не надивишся. Тут і настрій, і безмежжя, і казковість, які невідворотно передаються глядачеві. В цьому сенсі цікава й неповторна Ніколь Сівковська ("Довільна імпровізація").

У творчості вже знаменитої Катерини Мапько органічно поєднуються і казковість, й іронічний погляд на сьогодення. Ось характерний для національних теренів її образок: біля тину монументально бовваніє зла, як трясця-, баба, а її чоловік від страху аж у бочку заховався й несміливо виглядає звідти. А хто, мовби запитує авторка, буде розбудовувати Україну на тлі цього повзучого побутовизму? Чудово зображує Катя й наш політичний олімп, коли один підноситься вгору завдяки дурості більшості. Це робиться, вважає молодий майстер Мапько, через зомбованість нашого народу. Символ його показаний в іншій роботі: чоловічок на нічному горщику читає газету на... природі. На деревах поряд стукають у стовбури такі само дятли, як і він.
Привертає увагу актуальна робота К.Малько "Такий діалог не вирішує проблем". На ній зображений чорний чоловік із маскою на обличчі перед жінкою без маски, але із зав'язаними очима. Це по-сучасному інтерпретовані з присмаком сатири жіноче (інь) і чоловіче (ян) — начала людської природи. Після таких діалогів тільки "закапчати" й хочеться. Тому бачимо чолов'ягу, впряженого в бричку, якою править чорт і тримає перед носом задуреного дядька рибальську вудку з алкогольною пляшкою на кінці ("Сатанинська спокуса"). Не так давно Катерина лідирувала на Міжнародному конкурсі художнього плаката в Москві. Тому окремі назви прописані на роботах по-російськи. Та це не вбиває злободенності теми і для України. Наприклад, сам про себе гласить емкий підпис: "Букву Закона следовало бы включить в алфавіт!"

Сміливою колористикою і сатиричним змістом конкурує і доповнює незрівнянну Мапько молодий і впевнений у собі хлопчина Андрій Хір. Щоб посилити звучання своїх робіт, просто на полотні він прописує назви-вірші. Приміром:

"Планета плаває
в пластмасі
плавленій
і плавно поглинає нас
киплячий пластик".

Комплімент своєю творчістю у бік наших маестро робить хіба Вадим Мацола своїми оригінальними пейзажами, де, втім, поєднується сучасне і класичне. Хоча поряд бачимо і його модерні композиції — повну втіху для ока і душі. З цими роботами по-своєму гармонують графічні роботи Артура Кльована, що нагадують струнку і складну картину Всесвіту. Незрівнянна ж Надя Кіс почала різати білим по чорному. В прямому сенсі цих слів. Адже перехопила, творчо примножила тему витинанок своєї вчительки Емми Левадської.

— Роботи в нас різні, як і автори, — сказала пані Надія. — Та вони прагнуть показати виключно своє бачення життя. Є серед нас будівельники, є фізики, є просто художники. Але всі протягом року шукали в творчості щось своє, особливе. Нині перед нами — підсумок цієї тривалої праці.

—  Хлопці й дівчата, — додала Емма Романівна, — перейшли ази й стали індивідуальними. Оригінальне бачення показують Ніколь Сівковська, Марина Мазюкевич, Даня Ковач та інші. Такі роботи просто повинні бути. І Надія Кіс, і чимало інших наших вихованців - просто експериментатори в душі. Це радує.

—  Колись про них — Олексія Безрукова, Андрія Хіра, Вадима Мацолу, Надю Кіс, Катю Малько, Даню Ковача, Артура Кльована, Марину Мазюкевич, Ніколь Сівковську, — немовби підсумував знаний митець Павло Ковач, котрий завітав на виставку, — напишуть: "Покоління молодих постмодерністів закарпатської школи живопису".
У цьому, бачиться, і єдність, і різниця між старшими і молодими митцями.

Теги: Ужгород, виставка, "Малий Лувер", художники, Ерделі, Бокшай, Глюку, Кашшай

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати