Сам собі голова. Керівник Міжгірської РДА не збирається злізати із двох владних стільців

У тихому болоті… легше темні справи робляться. У гірській глибинці, затиснутій з усіх боків мальовничими карпатськими гребенями, нема таких таємниць, які б рано чи пізно не стали загальновідомими. В невеликому селищі кожен знає все про усіх. Однак, скидається на те, що далі перевалу ці знання не поширюються. Так само очевидно, що люди тут просто не знають, як своїми знаннями скористатися. Міжгір’я живе законсервованим життям карпатської глибинки. Вочевидь, живе за своїми зовсім іншими законами, у геть іншому, відмінному від загальнодержавного, правовому полі, а то й взагалі – поза ним.

Молода надія. Мер-рекордсмен

Після Помаранчевої революції, здавалося, Міжгір’я стане полігоном для втілення прогресивних ідей нового покоління політиків. У 2006-му закарпатський районний центр обрав собі наймолодшого в Україні голову – 25-річного Василя Щура. Правник за освітою, із досвідом депутатської роботи (у 21 рік пан Василь став депутатом Міжгірської районної ради), молодий мер, здавалося, одразу ж візьметься за наведення порядку та розбудову містечка. І пан Василь взявся. Щоправда, не без вибіркового підходу і не без особистої вигоди (родинний бізнес пана Василя почав процвітати саме після його обрання очільником селища).

Не обійшлося, однак, і без турботи про громаду – у Міжгір’ї з’явилася викладена бруківкою (знову був задіяний сімейний підряд) алея, міський фонтан, засяяв сотнями вогнів місцевий «білий дім». Естетичні пориви мера були неабияк оцінені – на наступних виборах Василь Щур встановив іще один український рекорд – восени 2010-го він був переобраний на посаду селищного голови із феноменальним результатом – 92% голосів. Злі язики кажуть, мовляв, когось з міжгірців простимулювали гроші, когось – безкоштовна горілка чи 20 кілограм картоплі, а третіх – організовані автобуси для паломництва по монастирях… Як би там не було, але результат вийшов переконливим.

Та все ж через півтора місяці після виявлення такої мало не екзальтованої всенародної любові, Василь Щур, дає заднього ходу, а точніше пише заяву про складання із себе повноважень селищного голови Міжгір’я. Здавалося б, дивний поворот долі. Однак пан Василь рухається вгору по службовій драбині – указом президента його призначають головою Міжгірської РДА.

Замість 10 днів – 12 місяців

Дату повторних виборів селищного голови, відповідно до Закону про вибори (ст. 15 п. 2), місцева територіальна виборча комісія повинна була призначити у 10-денний термін після складання Василем Щуром повноважень, – пояснюють юристи. Однак цього не було зроблено ні протягом визначених законом 10 днів, ні наступних 10 тижнів. Минув рік, а про повторні вибори у Міжгір’ї не чути ні сном, ні духом. Здається, ситуацію у районному центрі Закарпаття не хочуть помічати й у Києві. Згідно із пунктом 8, статті 15 Закону, виявивши бездіяльність територіальної комісії, ЦВК протягом 5 днів мала самостійно призначити дату повторних виборів. Проте не виявила. Очевидно, столичним чиновникам аж надто нелегко дістатися заплутаними гірськими стежками до закарпатської глибинки.

Тим часом, згідно із законом, протягом останніх 10 місяців «обезголовленим» Міжгір’ям де-юре керує секретар селищної ради Мирослава Пішта. «Однак фактично виконувачем обов’язків голови є колишній заступник Щура, Василь Юрик, – розповідає Віталій Палапа, опозиційний депутат Міжгірської селищної ради. – «Про нього так і пишуть у місцевих газетах та в офіційних інформаціях – «в.о. голови». Це є просто нонсенсом з юридичної точки зору, адже пан Юрик навіть не є селищним депутатом!», - обурюється пан Віталій.

За версією Віталія Палапи, який вже протягом багатьох років оскаржує незаконні рішення селищної ради в судах та в прокуратурі, заступник Василя Щура таким чином тримає для свого шефа  тепленьке місце у кріслі селищного голови (хто ж може спрогнозувати мінливі президентські настрої?). Тому завбачливий та підприємливий (за власним зізнанням, почав займатися бізнесом ще до 15 років) Василь Щур, таким чином вирішив залишити для себе «запасний аеродром».

Те, що виконувачем обов’язків селищного голови Міжгір’я зараз фактично є депутат районної ради Василь Юрик, Василь Щур не лише не заперечує, але й аргументує: мовляв, Юрик – його колишній однопартієць по «Фронту змін» (отримавши посаду голови РДА, Василь Щур змінив партійну прописку, поповнивши лави Партії Регіонів – авт.), посів 2-ге місце після нього на виборах в окрузі, набравши 52% голосів, а отже, як ніхто інший, має право обійняти цю посаду. Більш ніж дивна логіка, та для Василя Щура, юриста-правника за фахом, подібна аргументація є достатньо.

Запасний аеродром, або неписані гірські закони

Сам екс-селищний голова від звинувачень у намаганні всидіти на двох кріслах відхрещується. Мовляв, заяву про складання повноважень селищного голови чесно здав на розгляд сесії, та її затвердила, а зараз справа за Верховною Радою. «Неправильне виконання закону, призводить до бажаного неправильного результату», - коментує ситуацію «Замку» ужгородський юрист Максим Янчий. «Якщо Василь Щур склав свої повноваження перед селищною радою, проте не написав відповідної заяви до ТВК, то остання немає підстав оголошувати повторні вибори. Адже юридично Василь Щур – все ще займає посаду очільника Міжгір’я. Якщо селищна рада, схваливши заяву про складання повноважень, не передала її, як і належало б це зробити, у ТВК, а, за словами самого Щура, чомусь кількаразово відправляла до Верховної Ради (хоча прийняття рішень про повторні вибори не є її компетенцією, тому й не дивно, що звідти приходили відмови), то це в подальшому, може стати підставою для того, аби Василь Щур (наприклад, у разі теоретичного звільнення з посади голови РДА) міг оскаржити такі порушення й поновитися на посаді селищного голови. Однак, це вже буде неможливо зробити, якщо буде обраний новий голова. Тому для нинішнього керівника РДА вигідно, аби цей процес затягувався», – пояснює Максим Янчий.

У тому, що керівник Міжгірського району Василь Щур й досі відчуває надмірний, а подекуди й нездоровий, інтерес до справ рідного селища, переконує Віталій Палапа. «Пан Щур присутній на кожній сесії селищної ради. Без нього жодне рішення не приймається. Чомусь ніколи на сесію не запрошуються інші керівники – районний прокурор, очільник МВС тощо, а завжди лише голова РДА. Власне, саме він і скликає сесію. Робиться це з усіма можливими порушеннями закону – телефоном за кілька годин (максимум – за добу) до сесії. Ніколи депутати наперед не знають, де і коли проходитиме наступне засідання. Проекти рішень не видаються на руки, усі рішення приймаються з голосу, навіть не пройшовши попереднє обговорення в комісіях (мені взагалі невідомо про те, що хоча б одна з них колись засідала). Та що там казати, сесія й досі не затвердила регламенту своєї роботи, а це автоматично робить усі прийняті нею рішення незаконними». Названі депутатом Міжгірської селищної ради кричущі порушення, однак, чомусь досі не зацікавили ні суди, ні прокуратуру.

Задобрювання землею

Пояснення такої байдужості можна відшукати у рішеннях самої селищної ради. Попри земельні проблеми Міжгір’я, протягом головування пана Василя у гірському райцентрі таки знайшлося 13 вільних земельних ділянок. Проте не для всіх. До кола обраних потрапили далеко не прості люди – чоловік секретаря Міжгірської селищної ради, тодішній заступник селищного голови, дружини селищних депутатів та й самі народні обранці, а також… прокурор Міжгірського району та голова Міжгірського районного суду.

Через земельні махінації пан Віталій вже протягом багатьох років судиться із селищною радою. Про те, що в малоземельному Міжгір’ї підставним особам за безцінь віддаються дорогі гектари гірських земель (які, до того ж, вже давно мають своїх законних власників), розповідали й на центральних телеканалах. Судова тяганина десятків постраждалих міжгірців з цього приводу триває роками. Рідний брат Василя Щура – Михайло, бере участь у побитті одного із ошуканих міжгірців, що приводить останнього на лікарняне ліжко. Проти пана Михайла порушують кримінальну справу. Проте дуже скоро її «заминають», оголосивши самого Щура-молодшого постраждалим. Про нові «подвиги» брата голови Міжгірської РДА закарпатські ЗМІ повідомили зовсім недавно: і знову знайомий сценарій. Цього разу Михайло Щур був «помічений» у побитті 37-річного киянина, директора рекламної агенції, що приїхав відпочивати у с. Подобовець. Разом з напарником місцевий депутат від «Фронту Змін»  побили київського гостя, в результаті чого той опинився в лікарні з закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, переломами носа та голіностопного суглоба. Однак, прес-служба політичної сили виступила із заявою, мовляв, постраждалим у цій ситуації виявився сам Михайло Щур, який вже й до правоохоронців звернувся із відповідною заявою…

Наприкінці минулого року наглядовими органами була викрита ще одна афера з пропискою у Міжгір’ї. У вересні минулого року обласною прокуратурою була порушена кримінальна справа проти міжгірського КП «Ринок» щодо розкрадання 370 тисяч гривень. Комунальне підприємство, що займається пасажирськими перевезеннями у селищі, має у своєму активі два автобуси. За власним зізнанням, Василь Щур у час своєї каденції був ідейним натхненником його створення та й нині уважно курує діяльність підприємства. Цьогоріч КП «Ринок» задекларувало, що перевезло за півтора року близько 175 тисяч пасажирів. І… 510 тисяч пільговиків. Тобто втричі більше, ніж усіх пасажирів разом взятих. За це й отримало компенсацію з бюджету у розмірі 370 тисяч гривень. Такі кричущі неспівпадіння у прокуратурі помітити вже не могли. До речі, сам Василь Щур, очільник Міжгірської РДА, яка безпосередньо виділяла бюджетні гроші підприємству, як виявилося, нічого не знає ні про порушення, ні про порушену кримінальну справу. Про це він заявив у прямому ефірі на телеканалі «ЗІК».

Місцевий люд вказує й на інші справи наближених до Василя Щура, які могли б зацікавити прокуратуру. Так, тендер на забезпечення закладів освіти харчовими продуктами виграє підприємство тітки Василя Щура (три інші претенденти перед тим раптом і загадково відмовляються від участі, залишаючи наближену фірму безальтернативною). Наразі в Міжгір’ї реалізується чудовий соціальний проект -  будується новий дитячий садочок. На його побудову із бюджету виділено кілька мільйонів гривень. Зводиться він на базі приміщення старої школи. «Однак, цегла, з якої складалися шкільні стіни, чомусь загадковим чином переміщується на приватне будівництво бізнесового об’єкту, що належить родичам Василя Щура», - каже депутат Віталій Палапа.

«Наносити державі збитки в таких розмірах, в таких масштабах і відчувати себе при цьому безкарним місцевим царьком – це просто абсурдна ситуація», - щиро обурюється пан Віталій. Депутат стверджує, що екс-селищний голова жодного разу за 5 років так і не прозвітувався перед громадою, без конкурсів призначав посадових осіб.

Ярослав Мандик, інший кандидат на посаду селищного голови на попередніх виборах пояснює таке правове свавілля досить просто: «У Міжгір’ї повний застій. Тут все відбувається тільки так, як вирішить голова РДА. І, боюся, навіть якщо будуть перевибори, то мало що зміниться. Адже він встиг розкласти своїх людей на усі потрібні посади. Вихід – це сам народ, люди які перестануть продаватися на виборах за 50-100 гривень, зрозумівши, що це лише секундний заробіток, за який їх потім будуть «доїти» протягом усіх 5 років».

Як розрубати Гордіїв вузол беззаконня в Міжгір’ї? Очевидно, що це мають зробити правоохоронні органи. «Недотримання виборчого законодавства – це одне із найсерйозніших порушень самих принципів демократії. Це ми й спостерігаємо у Міжгір’ї. Наразі відповідальність за все, що коїться у селищі несе секретар селищної ради. Неприйнятий регламент діяльності колегіального органу дає необхідні підстави для визнання усіх прийнятих радою рішень незаконними», - підсумовує юрист Максим Янчий. Він зауважує, що саме органи прокуратури мусять звернути увагу на усі перераховані факти. Однак, чи помітять їх нарешті наглядові органи? Чи нададуть належну оцінку усім очевидним і ще не викритим порушенням? У Міжгір’ї дедалі більше людей сподіваються на позитивну відповідь.

Софія Козак