Ділились здобутками, яких театр досяг за 65 років свого існування, та особливо себе не захвалювали. Почали з наболілого – з театральних негараздів.
"Я постійно відбиваюся від колег з інших міст, які мені дорікають, що Закарпаття зовсім не театральне, – скаржиться Анатолій Філіппов. – Часом, коли я пропоную їм співпрацю, щоб іногородні театри привозили свої вистави до нас, а ми їздили до них, то мені відповідають: "Толя, я був у тебе на прем'єрі. Те, що ви робите, було чудово! Але коли я прийшов на другий день, то в залі у вас було 35 чоловік... То як же я привезу 80 акторів, а в залі у вас буде сиді¬ти 15–20 глядачів?".
Можете мені дорікати: "Ви не такий театр, ви не те ставите, граєте не так". Але чому тоді у Братиславі на нашій виставі "Танго для тебе" були присутні посли і державні високопосадовці, а в нашому рідному місті, я переконаний, 90% керівників цю виставу навіть не бачили. Нещодавно були з гастролями у Києві. Грали на центральній сцені України. І коли директор театру, в минулому міністр освіти сказав нам: "До нас приїжджає багацько театрів з України і з-за кордону. Але те, що показали ви, і те, як сприймали вас... Я б навіть задумався, чи мій театр перший". Хоча в нього – 400 чоловік акторів! А в мене всього 4 актори з вищою театральною освітою. Але ми, незважаючи на це, не опускаємо планку нашого театру. Навпаки, зробили "Судний час" – це історія нашого краю. Зіграли ми прем'єру, поїхали в Рівне. На виставі були присутні і губернатор, і мер міста. За 10 хвилин до кінця вистави вони повставали... і далі сприймали гру стоячи. Здавалось би – чужа історія. Але так, як вона була сприйнята там, жодного разу не була сприйнята у нас на Закарпатті. Чого тільки коштувала вистава в Хусті – столиця Карпатської України, а в залі сиділо десяток дітей і декілька дорослих".
РЕФОРМИ БУДУТЬ І ТУТ...
Взятись вирішувати наболілі питання з чималим азартом обіцяє нова виконуюча обов'язки директора Любов Оленчук.
9 вистав за рік – ось нова ціль служителів Мельпомени. Каже, це не забаганка чи амбіції, а необхідність. "У нашому місті 130 тис. населення. Ті вистави, що маємо, в місті вже передивилися. І щоб ми постійно були в когорті, щоб нас дивилися і хотіли бачити – нам потрібен репертуар. Я хотіла б, і я це зроблю, щоб у нас вистава випускалась не 10 місяців, а 178 годин, як дається на виставу музичну, і 122 години, якщо це драматичний твір".
Щодо репертуару, то основною часткою п'єс, на які режисери звернуть увагу, буде драма закарпатських авторів. В арсеналі театру вже є "Танго", "Судний час". Нині з Дмитром Кешелею випускають довгоочікувану "Дорогу до раю".
Але актори порадують глядачів і світовими "хітами". "Будемо ставити Шекспіра, Лопе де Вега, звертатись до оперети, української класики. Ми будемо обов'язково працювати з дітьми, – продовжує пані Оленчук. – У нас живуть угорці, словаки, росіяни. Тому ми повинні працювати так, щоб до нас приходили і всі вони".
Раз ми ворота до Європи – значить будемо робити європейський театр.
ЗАНИЗЬКА ЦІНА ВИСОКОГО МИСТЕЦТВА
"Особисто мені неприємно, – ділиться Анатолій Філіппов. – коли мені кажуть, чи в нас такий поганий театр, що за концерти зірок віддають по 400 грн., а на виставу нашого театру білети продаються за 5. Мені, як головному режисеру, актору, людині, за це соромно. Багато чого ми не можемо досягти самі. І новий директор також не зможе. Потрібна співпраця з державою. Чому в Німеччині маленьке місто має 2–3 театри? Бо має меценатів. У них податкова система створена так, що займатись меценатством вигідно".
Хоча на рахунок господарської частини – театрали радіють. Потрохи, але вже роками місцевою владою виділяються кошти. Відремонтовано дах, замінили вікна. Зараз працюють над утепленням при¬мі¬щен¬ня. А вже на наступний рік театр вклю¬чили в лізинговий план по встановленню власної котельні. Театрали мріють, коли в залі нарешті буде тепло і дами в гарних платтях зможуть випити каву і з задоволенням переглядати вистави.
НОВИЙ ГРАФІК
Окрім оновлення репертуару, плани у Закарпатського драматичного театру на рахунок завоювання європейської сцени дійсно наполеонівські. 24 листопада трупа збирається в Угорщину. Вже домовлено, що далі везуть "Фокстрот" у Хорватію. Велися переговори щодо гастролей у Польщу, Німеччину. Але щоб їздити за кордон, потрібна матеріальна база. А з цим у митців поки що не особливо складається. "Один наш місцевий високопосадовець сказав мені: "А ви самі на себе заробляйте. От тамади ходять по весіллях і заробляють непогано – так заробляйте і ви..." То що ж мені накажете, старших своїх актрис роздягти і поставити на Толстого, щоб вони заробляли?" – скаржиться пан Філіппов.
Три дні на тиждень працюватимуть у рідних стінах: у четвер – для студентів, у п'ятницю – для школярів, а в неділю відпрацьовуватимуть ранкову виставу для дітей і вечірню для дорослого глядача. Ніякі оренди залу в цей час надаватися не будуть. Вівторок, середа – час виїзних вистав у районах. Планують обов'язково побувати з Кешелівською "Дорогою до раю" в усіх районних центрах. Тож слідкуйте за афішами в своєму місті.
Аліса Квич