Окрім різноманітних предметів побуту та інструментів побачити тут можна і чимало світлин, є тут і одяг, в якому бокораші сплавляли ліс. Ну, а найбільший експонат музею стоїть надворі - великий макет бокора.
У довжину бокор міг досягати до двохсот, а то і трьохсот метрів, залежно від довжини стовбура самого дерева, з якого був зроблений.
В залежності від величини бокора та об’єму деревини, яку сплавляли, визначали і кількість бокорашів.
Щоб люди пам’ятали про героїчну працю верховинців, колись на річці відкрили музей лісосплаву, існувала тут і гребля. Та потужна повінь наприкінці минулого століття зруйнувала унікальний об’єкт. Буквально якийсь місяць тому тут взялись його відновлювати. На це передбачили кошти з державного бюджету.
Ще місяць тому усі експонати зберігались в одному з офісних приміщень НПП «Синевир», зараз вони повернулись туди, де були з моменту створення музею лісосплаву. Будівлю музею вже перекрили та попереду відновлення самої греблі. Місцеві кажуть, тих, хто займався важкою справою – сплавом лісу вже не залишилось. Останній бокораш помер кілька місяців тому у віці 95-ти років. Та пам’ять про цих героїчних людей жива і досі.
Коментарі
Вибачте за такий сарказм ... Але якщо такими варварськими темпами вирубувати карпатський ліс ... Той музей буде виглядати нереалістично ... Так як тепер виглядають кораблі в пісках аральського моря . і як довести і пояснити дітям що це не пустеля сахара ... А колись тут було море і плавали кораблі
Чи показувати на лисі гори (так як говерла) і розказувати які тут колись були багатовікові дерева і як сплавляли той ліс.
Може краще ті гроші перенаправити на інші проекти віновлення карпатських лісових насаджень ...( А сам музей законсервувати років на 10-15)... Бо навряд чи він за рахунок буде самоокупним вже некажучи про те щоб міг приносити прибуток .
Прошу не ображатись за мій скепсис.
Музей лісу і сплаву має повернути історичну славу!
Має стати уроком для онуків, щоб не знищували даром смарак і буків.
Хай вчаться мужніми горянами стати і про край-верховину дбати
Треба так на світі жити, щоб вітцівзнину любити...