Нема? Не вистачає? Та що ви кажете?! На вибори є, а тут не вистачає? Чекайте-чекайте, так не піде. Ви відповідальні за тих, кого приручили. Гроші давали? – ДАВАЛИ! Обіцянки обіцяли? – ОБІЦЯЛИ! А вони ж як діти малі, вони ж вам як батьку й матері повірили. Ви ж їх таких собі виплекали, виховали, щоб вони нічим не творилися, щоб в політику не лізли, за вами не перераховували, не підглядали…
Ні!? Ну тоді моліться! Моліться, щоб дощ не пішов. Добре моліться. Бо кожна крапля мочитиме не тільки нажите нелегким і багаторічним трудом, не тільки розвалюватиме хату (останній редут закарпатця) та пробиватиме дірку у «висмоктаному по-новому» сімейному бюджеті, але навіки підмочить і зруйнує вашу репутацію. Та що там «репутація» - дороги перекриють, колеса спустять… А ще собі стільки «компліментів» та «побажань» на голову назбираєте, що і дітям, і внукам вистане. Ви ж розумієте…. На Київ все звалити навряд чи вдасться.
Хоча, може бути й так. Воно, знаєте, як вже повернеться. Адже, що гріха таїти - любить наша влада такі ситуації. Це мабуть єдина не стандартна ситуація, в якій вони почувають себе стандартно. Коли повінь – надівають гумові чоботи, а коли щось таке як зараз - скорботні обличчя з елементами суворої заклопотаності. А всередині легко-легко, голуби крильцями тріпочуть, адже якби повністю не причому, це не ми, це Бог злий, стихія, а ми д’артаньяни, будемо ситуацію рятувати, співчувати, допомагати… Допомагатимуть, звичайно, нашими українськими грошима, які вони і їхні шефи по вертикалі не встигли вкрасти. Тут і вигадувати нема що: розслабляєшся, робиш на обличчі печаль… і ділиш. Розуму багато не треба, це ж не проекти там якісь впроваджувати, не інвестиції знаходити, апарати скорочувати... А скільки буде при цьому надування щік. Розповідатимуть, що бюджет не безрозмірний, що тут допомагаємо, а тут не допомагаємо, і все далі в нетрі, в сутінки, в які так люблять заглиблюватися наші місцеві чинуші аби й себе не обмежити, і ціну собі набити. Всяку ціну і у всякі кишені.
А людоньки будуть під кабінетами стовбичити, плакати, пана просити, добро панове не забувати, аж до виборів… бажано.
Все це може бути. В одному не впевнені, чи хтось згадає, що те, що з Неба, ніколи просто так не паде. Хай Бог милує.
Володимир Мочарник
Коментарі
Скільки градинок зловило ваше чоло, Василю? Перечитайте Ваш коментар: у Вас повний розлад у змісті і формі. А те, як ви згадали Жаливу з Мочарником, вказує, що у вас загрозливий стан. Ви знаходитеся десь між небом і землею.
Пане Мочарнику. Ви протилежність Миколі Староста (Жалива), який мочить Івана Балогу за те,що так у побитих градом селах він і не звився, а ви йому продовжуєте "підмітувати".
Невже ви не бачите очевидного?
От мочарник заважає щастю. Якби не лив "бруду", то напевно Крук би ожинився на Марії. І жили би вони щасливо і здохли б в один щасливий день.
"Задоволення" по-медичному називається оргазмом...
У нас не тільки стихію ігнорують. у нас гинуть молоді солдати на фронті.
Що поганого в тому. що зробили насиченим День молоді. Молодь у нас суперова, шкода. що Мочарник цього не бачить. Для нього одне в голові - облити когось брудом і мати від цього задоволення. Як це називається по медичному? Отож-бо!
Не було ніякого непорозуміння! Просто в кожного своє бачення. Я навіть з Вами вдечому погоджуюся. Наприклад, якщо "стихія - панська забава", то, виходить, сам пан Господь Бог забавляється. Давайте не будемо з ним сперечатися...
Але насправді воно дійсно все так і є, і все пов'язано. Одно з одного виходить, є причиною і наслідком один одного. Тут тільки необхідно вміти розставляти пріоритети та акценти не втрачати зв'язок і мати відкритими справжні очі. Але я радий, що невеличке непорозуміння, здається, влагодилося. З Богом.
Ми з Вами знайомі і завжди відносилися ( сподіваюся, й будемо відноситися) один до одного з повагою! Мені дошкуляє те, що в нашому занадто заполітизованому суспільстві все сприймається з надмірною акцентуацією політичної складової. Чи то стосується стихійного лиха, похорон учасника АТО ,банального ДТП.... чи прихід ранньої весни!
Степане, ось ви певно точно все наплутали, не зрозуміли, або не захотіли зрозуміти. Не потрібно так гарячкувати при слові "балога". Допис мій мав одну мету - показати справжнє відношення влади, коли вона мобілізується на усунення "балог і любімових", а стихійні лиха сприймає "відсторонено та технологічно". Ось що малося на увазі, якщо коротко. Пояснюю вам це тільки тому, що ми, здається, не знайомі (тому не дуже розумію грубувату форму звернення) і ваша реакція може бути або поверховою або кимось направленою. Ще одна думка мого допису: народ повинен бути більш готовий до такого роду викликів - і матеріально і психологічно. Якщо матеріально, особливо зараз, нас зовні підсадили, то психологічно, внутрішньо у великі мірі залежить від нас самих. Якщо це не поправити, то не вирішити не тільки цю конкретну ситуацію, але і всього іншого, що є необхідним для нашого громадянського становлення. До речі, вчора у м. Виноградові бучно святкували день молоді. Ніхто не здогадався кошти, які щедро влили в це свято направити у постраждалі села. Ось що насправді є проблемою. Наша моральна нечутливість перша є на на руку нашим ворогам як зовнішнім, так і внутрішнім. А ви кажете - Мочарник.
Мочарнику! Не сідай за кермо пяним, так само не пиши для публіки зранку, коли від будуна голова пухне! Все твоє місево-писаво зводиться до полоскання яєць в паводковій мутній воді Балоги та Любімова. Знайшов ти, друже, крайніх! Змішав ти в бограч все: і вибори: і політику, і "гроші,зароблені непосильною працею". Забув лиш квіт-есенцію, якою і позначив своє місево - стихійне лихо та горе людей. В цьому контексті маєш лиш одну журу, щоб ті, хто бажає допомогти потерпілому громадянину, бува не заробили собі політичних девідендів. В головах постраждалих таких думок зараз нема точно! Відриваєшся ти, від народу... Але Бог з ним - народ за тебе і не тримається.