Зокрема «робітнича академія» спроможна за замовленням виготовляти трембіти, дримби, старомодні лісорубські топірці, а діюча майстерня швейних технологій виробляє різних фасонів вишиванки.
У створеній у ліцеї студії з виготовлення гунь опановують також знання з виробництва популярного за старожитності теплого верхнього одягу, який носять наопашки. В селі Річка функціонує новий виробничий підрозділ профосвітнього закладу – ткацький цех, де під керівництвом вмілої майстрині Ольги Мись як учні ліцею, так і місцевої ЗОШ І–ІІ ст., опановують процес виробництва вовняного етнічного товару, причому аж кількох типів – класичної гуні, гуні-коцовані, молодіжної… Для цього тут є не лише прабабусині кросна, куделі, веретена, а навіть валило – змайстрована на потічку за народною інженерною думкою сивої минувшини така собі нехитромудра пральна машина, яка у водній круговерті тонко розчісує ворсинки волохатої мантії та виполіскує її аж до сніжної білизни. Як, між іншим, і домоткані ліжники, доріжки, котрі тут теж тчуть.
Варто відзначити, що екзотична продукція реалізовується серед любителів старовинного побуту, а ще – справжніх прихильників здорового способу життя, бо подібні речі екологічно чисті та продаються за поміркованими цінами.
Василь Пилипчинець
Коментарі
Молодці. Ользі Мись підтримку і здібних учнів.
Бажаю Вам успіхів і мрію на Вашу роботу глянути! Коли би !??