«Хата бабки Павліни» знаходиться при дорозі, недалеко від центру села. Проїхати повз неї просто неможливо: велетенський плакат з написом МУЗЕЙ примушує зупинитися і зайти. Адже доторкнутися до історії та старовини нам доводиться не так часто. Крім того, дізнатися щось нове для себе з життя пращурів нам теж не завадить.
А бере свій початок музей ще з 60-х років минулого століття. Баба Павліна розповідає: першим експонатом була скатертина, виткана на ткацькому верстаті – так званих кроснах. Виміняла її жінка у родичів свого чоловіка. Крім рушників, скатертин та старовинного одягу є в музеї і чимало глиняного посуду, керамічних мальованих тарілок, взуття та головні убори, а також знаряддя праці. Є тут і старовинна весільна сукня. Вінок для нареченої був також доволі цікавим. Вбрання нареченого теж тут є: ткана сорочка, вишита білими нитками з кольоровими ґудзиками.
У 2007 році музею присвоїли звання народного. Назву ж отримав музей символічну. Вечорниці баба Павліна проводила ще до недавна, але останні події в Україні, не могли не вплинути на посиденьки у хатинці. Адже на вечорницях зазвичай співають коломийки, жартують та веселяться. А зараз не до веселощів, каже старенька.