Київський режисер Сергій Архипчук вражений виставою закарпатського лялькового театру (ФОТО)

Мистецький діяч зізнався, що зовсім не очікував побачити молодого автора, адже такі якісні літературні твори зазвичай пишуть набагато старші люди: «Мені здавалося, що п’єсу написав такий маститий, тертий-перетертий драматург-дідусь, який дуже знає природу театру. Я не знав тоді прізвища автора. Мені аж стало нудно. Тут настільки все було виписано, розжовано й розчленовано, що тільки бери – і втілюй. При цьому мене ще й дратувало те, що це актуально, те, що це невигадана історія, те, що це історія про славного чоловіка, який не вбиваючи, не оббріхуючи, не обкрадаючи нікого досягнув успіху. Тому на конкурсі я поставив твору найвищий бал».

П’єса «Цирк Івана Сили» у виконанні Закарпатського обласного театру ляльок «Бавка» мала неабиякий успіх у глядачів. Сергій Архипчук позитивно відзначив постановку: «Ця річ – для сприйняття дуже різних поколінь: навіть дорослі тішилися. Річ потребує ще доопрацювання. І творча група свідома в цьому. Вони відкрито про це заявили». Відомий культурний діяч відзначив, що зовсім не очікував побачити постановку саме в ляльковому театрі: «Я думав, що це буде щось фундаментальне з великими масовками. Там дуже вдалі циркові сцени. Я дрімав до цирку. Як почався цирк – я прокинувся. Там є речі, які стовідсотково вгадані». Пан Сергій відзначив дещо непрофесійне використання акторами мікрофонів на сцені: «Актор підходить до мікрофону і продовжує говорити з такою ж силою звуку, як поза ним, роблячи вигляд, що мікрофон не підсилює його. Від цього страждає глядач. Він психологічно й емоційно мене ґвалтує. Я ж прийшов відпочити. І от цей ґвалт там був час від часу. Я так не можу отримувати задоволення».

Окрім вражень від вистави «Цирк Івана Сили» Сергій Архипчук відзначив деякі проблеми сучасного українського театру та культури зокрема. «Сьогодні інтелігенція дезорієнтована. Як і вся Україна, вона намагається не жити, а виживати. Виживає література, виживає видавнича справа, виживає освіта, виживає театр і малярство», - зазначив діяч. Одним із первинних завдань сучасного українського театру, вважає пан Сергій, повинен бути розвиток молодіжного театру.

Зараз, в пору цифрових блокбастерів, справжньому «живому» мистецтву дуже важко процвітати. В наш час люди часто ходять в театр, аби розважитися. «Є різна розвага. Є така, яка залишається розвагою, але, разом з тим, напоює нашу душу, нашу духовність, наші голови», – наголосив Сергій Архипчук.

Також київський режисер театру пообіцяв взяти участь у цьогорічних «Березневих котах» і привезти одну зі своїх вистав. «Еротика в літературі занадто заексплуатована. Багато письменників, які не знають чим здивувати, починають використовувати нецензурну лексику, думаючи, що вони в той час є великими революціонерами, або великими демократами, або великими письменниками. Цікаво сказала Ліна Костенко, що після Подерв'янського у цьому напрямі вже нічого робити».

Серед діячів сучасного закарпатського музичного життя Сергій Архипчук відзначив гурти «Без обмежень» та «Рокаш». Особливо йому припав до душі останній: «Всі були в захопленні шляхетністю, свіжістю музикантів і великим артистизмом музикантів гурту «Рокаш». Вони – неперевершені».

Позитивна оцінка та зауваження такої багатогранної та цікавої особистості як Сергій Архипчук є дуже цінними для закарпатського мистецького життя. Він, як досвідчений культурний діяч, може цілком тверезо оцінювати справжній стан справ у цій аморфній сфері.