У кінці 1990-х церкву проголосили православним монастирем. У 2014 році, всупереч пам'ятковому законодавству, наперекір здоровому глузду, без жодної пошани до стародавньої споруди і навіть без ознак елементарного сільського патріотизму почалося нищення надцінної пам'ятки.
На церковний пагорб вздовж стежки спорудили масивний потворний коридор. Прорізали 350-річний східний зруб і прибудували до нього примітивне додаткове приміщення. Вище церкви почалося зведення будинку з підручних матеріалів, а зі східного боку – дерев'яної дзвіниці, що нагадує китайську фанзу. Від дзвіниці до будинку вимощено камінням стежки, обсаджено їх кущиками – така собі міні-площа Народна (площу Народну в Ужгороді було спотворено восени 2013 року на забаганку тодішнього "губернатора"). Все це – грубе порушення охоронної зони пам'ятки, до якої належить уся обгороджена церковна територія. Все це – насмішка над нормальним естетичним смаком, ляпас усім, хто любить Закарпаття, його історію і культуру.
Про все це і про те, як врятувати цей шедевр народної дерев'яної архітектури Закарпаття розкажуть:
Михайло Сирохман – мистецтвознавець, автор фундаментального видання про дерев’яні церкви Закарпаття;
Михайло Приймич – мистецтвознавець;
Томаш Сопко – головний спеціаліст з питань охорони культурної спадщини управління культури Закарпатської ОДА.
Прес-конференція відбудеться:
У понеділок, 17 листопада, о 14.00
за адресою: Ужгород, вул. Другетів, 60/1
Коментарі
Колегія Всеукраїнського товариства "Лемківщина" гнівно засуджує подібний вандалізм й вимагає від правоохоронних органів всебічно розслідувати таке неподобство, покарати винних й відшкодувати всі, в тому числі й моральні збитки вірникам(публічно вибачитися). Вимагаємо розглянути це питання на сесії Закарпатської облради.
Слава Україні!
Що ви мелете, до чого тут православний чи ні, ви всі з високохудожнім естетичним смаком якщо не православні?
патрахат мацковскій то на церковці можна проставити хрест. хай простить мене Господь.
То скоріш за все московинські попи так паплюжать нашу пам'ятку
То голова сільради мігб зробиті ці лем для себе заробляті капусту.
Воювати із войовничим православ'ям напевно важче, аніж воювати із вітряними млинами. Можливо, єдиний спосіб врятувати церкву, - це ВИКУПИТИ ІЗ РАБСТВА і перевезти у місце, де унікальна пам'ятка буде під наглядом спеціалістів. Зрозуміло, що буде втрачено зв'язок пам'ятки із середовищем, але те, що робиться зараз, веде до втрати самої пам'ятки. Питання - чи готова держава і суспільство жертвувати на збереження пам'яті та ідентичності, а чи забаганки темних людей вкотре візьмуть верх над здоровим глуздом.