Присутність на заході поважних гостей, зокрема, мера міста З. З. Ленд’єла, ректора Мукачівського державного університету Ю. В. Мигалини, народного художника України І. В. Бровді; родини: сина Сергія, доньки Вікторії, онуки Ані; колег по перу: М. Дочинця, М. Рішка, М. Меденці та ін. засвідчила, що цю людину шанують і люблять всі, хто його знає: за чесність, принциповість, сумлінність, працьовитість, приязність, турботливість, щирість.
…Есть жизнь. А в жизни есть работа.
Не мерь – плоха ли, хороша…
Пусть даже до седьмого пота –
Её востребует душа.
У вітальному слові мукачівський міський голова З. З. Ленд’єл сказав: «Мукачево багате на талановитих людей. Особливе місце серед них займають поети і письменники. Тому кожна їхня книжка, яка виходить друком – це приємна подія для міста. Впевнений, що поетична збірка „Уходя, – оставьте свет” матиме незаперечний успіх серед поціновувачів красного письменства, адже поезія її автора світла і щира».
«Поетичне слово Віктора Дворниченка – вишукане, добірне, влучне. На смак, як домашній хліб, що не зрівняєш з покупним», – зазначив письменник Мирослав Дочинець, а народний художник України Іван Бровді мудро зауважив: «Кожна людина з’являється у цьому світі не випадково, а з певною місією. Віктору доля дарувала талант – лікувати людські душі Словом. Його вірші – живі, вони обнадіюють, радять, тому й глибоко запам'ятовуються читачеві, торкаються його найглибших душевних струн».
…Порой мне плохо –
Что за малость!
Я жизнь ценю уж оттого,
Что трудная любовь досталась…
Другим и вовсе ничего.
Оцінюючи поетичний доробок В. Дворниченко, авторка багатьох поетичних і прозових збірок для дітей Маргарита Меденці зауважила: «Найголовніше достоїнство презентованої збірки в тому, що твори цікаві! А розділ для дітей, присвячений онучці Анюті – своєрідний дитячий куточок у затишному родинному колі, –цілком заслуговує бути окремою книгою».
Багато гостей зізналися, що знали Віктора Дворниченко, як професійного журналіста і вперше відкрили його для себе, як поета.
Цікавою історією знайомства з творчістю автора презентованої книги, поділився і актор Закарпатського обласного російського драматичного театру Віктор Добряк. А декламування віршів із збірки „Уходя, – оставьте свет”, у його виконанні, подарувало слухачам надзвичайну естетичну насолоду.
…А где-то там скрипач играет страстный,
И звуки льются, в воздухе звеня,
Что так неподражаемо прекрасны
И так непостижимы для меня…
Окремий розділ презентованої книги містить пісні на слова В. Дворниченко. Творча співпраця поета з композитором Ігорем Біликом дала життя «Пісні про Мукачево». Присутні у залі шанувальники творчості автора мали можливість прослухати аудіозапис цього твору. Бурхливі оплески зірвали і пісні «Неповторимые слова», «Поезда наших разлук», «Умирает любовь» та «Ксюша», прем’єра яких відбулася під час вечору. Вірші Віктора Дворниченка, втілені в музиці композитором Мар’яною Лиховид, занурили слухача у світ, де слово, музика і душа зливаються воєдино...
Але особливе відчуття емоційного піднесення викликало неймовірне поєднання вокалу В’ячеслава Журавльова та мелодекламації Віктора Дворниченко і Мар’яни Лиховид під час виконання твору „Балада о любви”. „Умирает любовь” і „Воскресает любовь” – дві частини цього твору поєднало бурхливе море почуттів, настроїв, переживань головного героя – переконливе свідчення синтезу поезії, музики і виконавства.
…Воскресает любовь,
И старается очень усердно.
Воскресает любовь –
Ведь любов как известно, –
Безсмертна.
«Це не просто вірші, це – співані історії з життя, де головний герой кохав і був коханим, – доводив у своєму аналізі творів В. Дворниченко журналіст, член Національної спілки журналістів України, начальник відділу внутрішньої політики Мукачівського міськвиконкому Іван Лендьєл, – тому, можливо вони і зачіпають душу кожного хто їх читає».
…Я образ ваш в душе ношу
И, мучаясь и сомневаясь,
Воспоминанием дышу.
Лиш оттого не задихаюсь…
З теплими словами та щирими побажаннями звернулись до поета і голова літературного об’єднання «Рідне слово» Михайло Шушкевич, поетеса, композитор Мар’яна Лиховид, директор Мукачівської ЦБС Ольга Стадник, журналіст, редактор газети „Мукачівська Ратуша” Микола Рішко…
Виступи гостей чудово перепліталися з читанням творів самого автора. Кожен вірш – «Одна на всех», «Свет», «В оправданье своїх недостатков», «Музыка», «Вновь время обвиним?», «Тише, тише…», «Чудо конопатое» – це його сповідь, якийсь незабутній епізод із власного життя. Віктор Дворниченко радо спілкувався з присутніми, розповідав про себе, ділився тим, що його хвилює, щиро дякував всім, хто долучився до організації свята.
Щем в душі і сльози радості в очах присутніх викликав «Внучкин вальс», під час якого, тримаючи за руку найріднішу свою кровинку – онучку Анютку, автор читав:
…Я за Вас все небесные силы молю,
Лучшей внучки на свете не знаю.
Но я вам и сейчас повторяю,
Что я Вас не люблю,
Да, я Вас не люблю,
Потому что я Вас,
Потому что я Вас,
Потому что я Вас – обожаю!
…Старовинний годинник за вікнами бібліотеки відлічував час: п’яту, шосту, але ніхто не поспішав, хотілося слухати і слухати, не полишаючи дивовижний, чарівний світ поезії.
…Вот видишь – приходит пора звездопада,
И, кажется, время навек разлучаться –
…А я лиш теперь понимаю, как надо
Любить и жалеть, и прощать, и прощаться…
Коментарі
А причому тут бібліотекарі?
Народ, а вам часом не надоїло ницо обговорювати людину, творчість якої до ваших тупих мізків не має ніякого відношення??? Може, спершу виймете "бревно из глаза своего" (як сказано в одному з віршів В.Дворниченка)? А... пардон, шановне товариство, ви, мабуть, і не розумієте взагалі, про що мова... Розуму не вистачає. Бо інкаше б такого не писали. Безглуздого!
"Безсмертна.",
"Лиш оттого не задихаюсь…" - суровые ведущие библиотекари мукачевские настолько суровы...
Слышишь, ругаются люди в соседней квартире,
Выходит, что мы не одни в этом мире,
Лежим, я — у стенки, ты — с краю,
Я тебя не люблю — я тебя обожаю!
"Солнце",
Из альбома Вячеслава Бутусова "Модель для сборки"
Мутна выдповідь, але, слава Богу, не забанили...
2Слов'янин 2012-08-21 / 18:32:45
Сподіваюся. що Ви мене не забаните...
На жаль, немає поки в світі такої системи-автомата, що би фільтрувала дитячу муру, яку ви, пане Слов'янине, щоразу тут пробуєте нам згодувати.
Окремо жаль, що ви цього не розумієте. Високий сурнінський рівень домінує над усім, і ні на крок.
Тож, нехай процвітає побіч всіляких чужих і чуждих потворств та вивихів єдино справжній і до чистоти відфільтрований генеративно структурований монокультуризм. Отой, що вже запанував у сяючих головах гарно накачаних стимуляторами світлого, доброго і вічного бодіґардів від святого мистецтва...
Для Адміна.
Шановний п. Олеже, в останньому коментарі я припустився нетолерантності та некоректності щодо окремих поетів... Сподіваюся. що Ви мене не забаните...
Дворниченко, без сумніву, здібна людина. Але навіщо така надута компанія, далека від високої літератури?.. За великим рахунком, нині найкращим російськомовним – точніше руським словя»нським, поетом Закарпаття є Володимир Сурнін, вкрай скромна людина… Почитайте його поетичні збірки «На переломе двух епох», «Своя Америка». Що не вірш – то маленький шедевр. Я би дав багато, аби наші україномовні поети досягли сурнінського рівня майстерності. Або рівня Петра Скунця, Івана Петровція (мені не подобаються їх політичні погляди, йдеться про художній рівень). Натомість нам нав’язують потворство у вигляді різноманітних любок, ковреїв, ликовичів та ін.. муру. На цьому фоні Дворниченку можна поставити п»ятірку з жирним плюсом у щоденник, бо він не піддається деструктивним дегенеративним формам мультикультуризму і намагається сіяти щось світле, добре і вічне.
Добра, щира людина з своїм світобаченням. Успіхів і нескінченного творчого натхнення, Вікторе Васильовичу!Залишайтесь завжди таким ж молодим і справжнім.
Сила такого роду графоманії - в її непідробній щирості.
І це нікому не піде на шкоду. Людина ж хороша...