Проте, незважаючи на незвичайний і святковий день, у закарпатському ляльковому театрі «Бавка» лялькарі готуються до чергової вистави – створюють мишей для вистави «Усі миші люблять сир». «Часу на створення однієї ляльки потрібно десь до п’яти днів, – розповідає безпосередньо в процесі роботи художник-постановник Тетяна Улинець. – Проте ми готуємо ляльок поетапно: спочатку, наприклад, всім мишам робимо голову, потім механіку і так по кроках. Загалом же на створення 9 мишей буде витрачено приблизно півтора-два тижні».
Сьогодні у театрі ляльок працюють троє творців майбутніх героїв вистав – окрім Тетяни Улинець, ще художник всіх спеціальностей Віра Турицька та лялькар-механік Владислав Осавальчук. Пані Віра каже: від ідеї створення ляльки і до «кінцевого результату роботи» – цілий шлях. Спочатку малюється ескіз до вистави, далі його ухвалює художня рада, і тільки потім лялькарі приступають до роботи. «Поява» ляльки на світ – справжнє мистецтво, адже треба детально продумати творчий образ, стиль, та ще й зважати на характер, яким потім наділить ляльку актор, а до того – обрати техніку виготовлення ляльки, матеріали, конструкцію, механіку – світ ляльки безмежний, як і фантазія людини. Від примітивної, але надзвичайно людяної ляльки-рукавички, через тростинові, мімічні, великі концертні, ляльки-маски до вишуканої маріонетки та їхні різновиди, з робочими або ні очами, ротом, ручками та ніжками – лялька може бути будь-якою, але вона неповторна та відповідає загальному задуму та естетиці саме даної вистави.
«Життя» ж героїв лялькових вистав подібне до людського – декотрі працюють впродовж довгих плідних років (у репертуарі театру є вистави «золотого фонду», які незмінно користуються популярністю протягом десятиліть), в інших же з різних причин відносно нетривалий «стаж»: якийсь час вони тішитимуть глядача, після чого відправляються у музей, створений при закарпатському обласному театрі ляльок «Бавка». Нині у музеї, «на пенсії» понад 70 ляльок. А в діючому репертуарі, який складається майже з сорока вистав, ляльок навіть важко порахувати – й у кожній з них дещо містичним чином присутня частинка душі творців – художників, акторів, режисерів, а також незмінних учасників театрального дійства – глядачів.