Україна готується до зимової олімпіади: в урочищі Драгобрат ні доріг, ні каналізації (ВІДЕО)

Про це повідомляє телеканал ZIK.

Розташоване над селищем Ясіня урочище Драгобрат – найбільш високогірний гірськолижний центр українських Карпат. За своїми природними моживостями він сміливо затикає за пояс Буковель, Славськ, Ворохту. Серйозні вітчизняні та зарубіжні інвестори тривалий час намагаються зробити тут спортивно-туристичний центр європейського значення. Але поки відклали проект у довгу шухляду. Кажуть, Драгобрат став місцем дерибану землі й хаотичної забудови готелями, кемпінгами, дачними будинками – без інфраструктури, комунікацій і генерального плану. Районна та обласна влади на це закрили очі.

У розташованій у високогірній Ясіні школі олімпійського резерву займаються 400 юних гірськолижників. Їх тренувальна база – на горі Драгобрат. 1700 метрів над рівнем моря, широкі, але стрімкі схили, круті віражі. Хто був – той знає, що таке Драгобрат для нартярів. Це єдине місце в українських Карпатах, де природній сніг лежить з листопада до травня.

«Це вже 9 років я катаюся на лижах. Драгобрат – це для екстрималів, тому що тут вчитися нормально, але тут, можу сказати, гірка для спортсменів», – розповідає гірськолижниця Ясінянської школи олімпійського резерву Емілія Фрінт.

Тут справжній рай для любителів швидкісного спуску та слалому – довгі траси, карколомні перепади висот, численні трампліни. Але до усього цього дива, створеного природою, тутешні газди ставляться за принципом: після нас хоч потоп. Із села до підйомників досі немає нормальної дороги. Місцеві користають – лижників, які не ризикують гнати власне авто семикілометровим екстремальним шляхом, під горою чекають «бобіки» та «газони».

«У першу чергу дорогу зробити. Тоді будуть люди, буде віддача. А так як дороги немає, ще кожне літо її знищують важкою технікою, ніхто не хоче відновлювати. Так само і за центральну каналізацію» – каже керівник тур комплексу Денис Богомол.

Каналізація – це взагалі окрема тема. За останні роки на верхівці Драгобрату набудували силу-силенну готелів, кемпінгів і приватних будиночків. У сезон тут щодня одночасно перебуває до трьох тисяч нартярів. Але вся ця новозбудована краса – без будь-якого натяку на систему водопостачання та каналізації. Однак для власників будинків ця тема – без коментарів. Говорити погоджуються одиниці.

«Із сімдесяти баз 2-3 бази, які мають щось, якісь відстійники, дозволи і тому подібне. Решта, як змогли літом, що побудували, то і мають. Як то домовляються – трудно сказати», – каже керівник туркомплексу Денис Богомол.

Каналізаційні стоки потрапляють у гірський потічок, далі – в Тису. Якщо так далі триватиме, Драгобрат стане зоною екологічного лиха. Цього чомусь не помічають ані екологічні інспектори, ані санітарна служба.

Як з’ясувалося, досі місцева влада так і не спромоглася розробити генеральний план забудови Драгобрата. Схоже, власники споруд зводять їх безконтрольно та на власний розсуд. Територія урочища Драгобрат належить до земель запасу Рахівського району. Ділянки виділяє районна державна адміністрація. У попередні роки парцелювала гору так активно, що майже не залишилися великих наділів для можливих великих інвесторів. Усе довкола, кажуть місцеві, продано-перепродано. Сотка землі коштує приблизно 5 тисяч доларів, а було вдвічі дорожче. Донедавна на полонинських луках горяни з весни до осені пасли худобу. Тепер майже перестали. Кажуть – господу пастухів хтось постійно підпалює. А селищна рада має з Драгобрата гори звезеного униз сміття та мізерні земельні податки. Тут лише розводять руками – навіть невідомо до кого претензії висловлювати.

«І важко сьогодні знайти власника. Пишемо у Донецьк, Київ, Харків. Я можу зараз назвати майже всі області, де є підприємці, які мають там готелі. І, звичайно, приходять повідомлення, що за даною адресою та людина не проживає», – розповідає депутат селищної ради Дмитро Поляк.

Ще за радянських часів урочище Драгобрат отримало статус головної української бази з олімпійської підготовки гірськолижників. Тоді тут мало вирости велике олімпійське містечко. Статус «олімпійської» гора має і досі. На папері.

«Розпочалася будова Драгобрата у 1974 році. Це був державний проект, який мав виконувати підрядник – Московський державний університет. Пізніше цей підрядник відмовився і розпочалася хаотична забудова цього курорту. Були проекти, які робили наші старші тренери, спеціалісти, які вже померли на даний час. Але були здані проекти трас, порівняльні харектеристики трас з австрійськими. Розроблялися проекти канатних доріг. Це не сталося, проекти не втілені» – каже тренер Ясінянської школи олімпійського резерву Марія Ковбаско.

Влада мала б витягнути з архівів усі ці проекти – принаймні, так вважають оптимісти, які вірять у проведення в Україні зимової Олімпіади 2022 року. Можливо, олімпійські амбіції теперішньої київської влади ще встигнуть врятувати Драгобрат