А який Миколай приходить до відомих закарпатців?

Колективу Закарпаття онлайн стало цікаво, як цей день святкують відомі закарпатці. Сподіваємося, вас теж це зацікавить.  Ми задали такі запитання:

1. Чи святкуєте День Святого Миколая?
2.Як саме? З ким? Чи є якісь особливі традиції?
3. Які подарунки готуєте і скільки грошей плануєте на них витратити?
4. Що найбільше чекаєте у подарунок від Миколая?
5. Який найяскравіший спогад з дитинства пов’язаний з цим святом вам пригадується?
 

Ось що нам відповіли.

Золтан Лендєл, мер міста Мукачево:

— У День Святого Миколая ми відкриваємо міську ялинку, організовуємо спектакль для дітей та святкову програму у центрі міста. Будемо нагороджувати діток, що зробили найкращі ялинкові прикраси, роздавати подарунки. Вдома теж будемо святкувати, доволі скромно, але будемо. Традиції у нас такі самі, як і в усіх інших, ті, що пам’ятаються ще з дитинства. Стосовно подарунків, то їх дарувати я почав ще вчора — ми з дружиною віддали дві «корзинки Миколая» в один із супермаркетів міста, кому вони дістануться – я не знаю. А загалом подарунків буде багато, навіть важко сказати скільки.

Я у подарунок від Миколая хотів би, щоб цей рік закінчився без неочікуваних ситуацій. Щоб уся моя сім’я була здорова і у злагоді. З дитинства пам’ятаю: якщо покласти чобітки на вікно, то обов’язково буде подарунок. І дуже тішило, коли там був прутик, але не для нас з братом, а для дідика, бо він був нечесний, а ми добрі були (усміхається — авт.). Завжди з братом раділи солодощам, як і всі діти.

Сергій Денисенко, директор Закарпатської ліги КВН:

— Звичайно, я святкуватиму День Миколая. Якихось особливих традицій у нашій сім’ї немає. Діти, звичайно, у вечері почнуть мити чобітки, ставити їх на підвіконня, а вночі прийде Миколай і принесе їм подаруночки. А ми, дорослі, вже кілька років організовуємо в цей день Парад Миколаїв, будемо йти великою кількістю людей, одягнених в червоні костюми, відкриємо міську ялинку, даруватимемо дітям подаруночки. Потім підемо у міську дитячу лікарню, принесемо подарунки дітям, які у цей святковий день хворіють, а також покинутим немовлятам. Ось так будемо проводити свято.

У цей день від Миколая найбільше хочеться снігу, бо наступають чудові зимові свята, а погода зовсім не святкова. Хочеться трохи морозу і снігу.

З дитинства я пам’ятаю, що колись я поклав на балкон чобітки, а вночі випав великий сніг. Зранку я почав вигрібати цей сніг із чобітків і знайшов там цукерки, подарунки. Я ходив тоді у перший клас (якщо не помиляюсь) і пам’ятаю, мама питала як я тепер у школу піду, у мене ж чобітки були мокрі від снігу. Це один із найяскравіших спогадів.

Михайло Сирохман, мистецтвознавець:

— Ясно, що певним чином відзначатиму цей день. На роботі, думаю, попадеться кілька Миколаїв, або Миколайовичів. А вдома відзначимо пляшкою доброго вина і смачним сиром. Стосовно традицій, то я давно вже не виставляю чобітків на вікно (усміхається — авт.). Подарунки даруватиму, але без фанатизму, бо ж попереду ще багато свят. Миколай — це щось традиційне, тому найменшим членам сім’ї подарую фрукти: яблучка, апельсинчики, ананаси, кокоси. Собі ж у подарунок чекаю пляшку червоного вина і шматок хорошого сиру. З дитинства пам’ятаю майже всі дні Миколая, бо це така неповторна річ — кладеш на підвіконня чобітки, а зранку знаходиш там подарунки. Це звично, але й неповторно, бо таке не кожного дня відбувається.

Даніела Кіш, співачка:

— Так, звичайно святкую. Ну, чобітки на підвіконня вже не кладу, але рідним і друзям обов’язково купую маленькі подарунки. Також, зазвичай на день Святого Миколая ми зі студентською радою університету їздимо в дитячі будинки. Тож проводжу його в основному з дітками і завтра також вирушаю до них. Мені здається що це найкраща обстановка і атмосфера, яка тільки може бути в цей день. Це і є особливою традицією. Грошей на подарунки не шкодую, але точну суму не можу назвати. Немає якогось конкретного подарунку, який я хочу отримати від Миколяє, мені усе подароване приємне.

Найяскравіший спогад, напевно, це той,  коли я раз у житті, в 4 рочки, отримала прутика. І хоч на ньому була гарна гірлянда, я все одно розплакалася. Тоді мама запитала: чи розумієш, за що прутик? А я відповіла, що не весь час була чемною. Мама мене заспокоїла і сказала, щоб я пішла пошукала другий чобіток, і коли я відчинила двері в коридор, то побачила  цілу купу подарунків!

Тетяна Вашергелі — редактор телеканалу «Тиса-1»:

— Буду святкувати, але скромніше, бо у мене чоловік угорець і ми святкуватимемо вже вдруге. Коли діти були маленькими, то ми обов’язково ставили їм у черевики подарунки. І не відомо, хто був щасливіший — діти, які ставили будильник на третю годину ночі, чи ми, коли чекали, щоб вони заснули і не побачили нас. Даруватимемо символічні подарунки — це вітаміни у вигляді цитрусових, бо діти вже повиростали. Від Миколая чекаю снігу. Я вже давно не вірю в казки, тому і я, і моя родина на Миколаю економить.

У дитинстві я жила у Львові, а там подарунки кладуть під подушку, і от очікування того, що там виявиться, залишило яскраве враження. А також я завжди хотіла вхопити Миколая за руку.

Ніна Малишка, керівник літературно-драматичної частини театру «Бавка»:  

— Святкувати буду. До мене завтра приїздить моя кума, вона музикант, з якою ми разом працювали майже 20 років і є близькими подругами, тому святкуватимемо разом. Традиції у нас звісно є, бо ж ніхто не відміняв черевика у вікні і подарунки. Василько (син) зараз в Артеці, напевно й завдяки вашій статті, бо ми нікуди не ходили, не брали участь, але про нього дізнались і запросили туди поїхати. Тому він святкуватиме там і в подарунок ми оплатили йому дорогу, купили деякі речі та дали гроші з собою. А я святкуватиму досить скромно. Що хочу отримати від Миколая, навіть не знаю (усміхається — авт.). Хочу багато, а так, щоб щось конкретне, то й не скажу. Нехай би це був приємний сюрприз.

З дитинства спогадів про День Миколая мало, бо я росла в родині викладачів вищої школи, а на той час святкування релігійних свят було заборонено, тому ми ніколи не афішували це, а чекали Нового Року.

Петро Ходанич, голова обласної організації Національної спілки письменників України:

— Святкувати Миколая я почав уже, традиційно, по-закарпатськи. Детальніше сказати не можу, бо це секрет. Традиції є, бо я з села, і їх є дуже багато. На подарунки ми плануємо витратити мало грошей, але подарунки завжди робимо приємні. Це повинні бути невеличкі знаки і ми вже їх зробили, але оскільки Миколай буде ходити завтра, то я не можу сказати які, та вони є. Від Миколая я чекаю добра між людьми. Матеріального я не хочу нічого, я бажаю здоров’я, миру, спокою… Матеріальне мене не цікавить. Я людина духовна.

Для мене з дитинства Миколай — це перший сніг, це багато гостей у хаті, це, обов’язково, співанки «Святий, Святий Миколай!», це відвідини церкви, це радість… Ну і, звичайно, мамині колачі, кухня і все, що пов’язане з прекрасними сільськими святами, але це залежить від потреби.

Роман Офіцинський, професор УжНУ:

— Звичайно святкуватими у колі сім’ї: з дружиною і дітьми. Традиції святкування склалися ще з дитинства: зранку ми знаходимо подарунки, а у вечері – святкова вечеря. А таких традицій, як ходити по вулиці з якимись виставами, у нас нема. Дарую я зазвичай потрібні речі, те, що в даний момент потрібно кожному члену сім’ї. Витрати не великі, бо тут головне увага, а не сума витрачених коштів. Ну, за звичай, виходить від 100 до 200, інколи до 300 гривень на кожного члена сім’ї. Надто дорогих подарунків ми не робимо, бо головне – це символічно відзначити. На кожне свято я мрію, щоб родина була здорова і щаслива, бо коли є здоров’я, то радієш від того достатку, який маєш, або, який можеш досягти.

Немає одного найяскравішого спогаду, бо кожен рік, коли ще були сніжні зими і тріскучі морози, я прокидався зранку і під подушкою знаходив подарунок. Завжди з нетерпінням чекав цього моменту і радів усім подарункам. Також пам’ятаю, що, як і кожна дитина, до ночі не спав і намагався підгледіти, хто ж приносить подарунки – справді Миколай чи батьки. Але мені ніколи не вдавалося зафіксувати цю мить, бо завжди засинав, а зранку вже були подарунки. 

Попереду ще багато свят, тому обіцяємо ще більше цікавих розповідей від відомих закарпатців до Нового Року та Різдва.

Гарних усім свят і нехай Святий Миколай принесе вам багато подарунків та сюрпризів!