На "Інтері" покажуть фільм про закарпатських циганів

Її звуть Оронка - в перекладі з ромського "золото". Але золота в неї немає, немає навіть грошей, щоб прогодувати двох маленьких дітей - одного і трьох років. Оронка - мати-одиначка - тулиться з ними в жалюгідній халупі в Ужгороді і збирає по смітниках залишки їжі. Їй всього 20 і її доля, здається, типова для українських циган. Життя, позначене убогістю, відсутністю освіти і роботи. Від таких часто чуєш: "лаве нене" - "Немає грошей". І, мабуть, заповітною мрією Оронки і її надією на прожиття є допомога на дітей від держави.

Всього в ста кілометрах від Ужгорода можна побачити і інше життя циганів. Тут багатство буквально кричить про себе. У селах Підвиноградів та Королево розташований фактично осілий табір. Тут не діють українські закони, а всі рішення приймають барони і старші. Дівчата виходять заміж у 12 років і народжують дітей - адже жінкам навчатися заборонено. Тут не рідкість побачити у дитини золоту соску, а по брудних вулицях замість кибиток роз'їжджають останні моделі позашляховиків. Про природу багатства місцеві жителі не поширюються, кажуть тільки - вони хороші бляхарі і їздять на заробітки до Росії.

Бідних циганів в Ужгороді і найбагатших у Виноградівському районі об'єднує те, що і ті, й інші не мають постійної роботи, а їхні діти не відвідують школу. Чи можлива соціалізація циганів? Чому провалилися спроби зробити це в Радянському Союзі? І як живеться ромам в сусідній Молдові? Дивіться про все це у фільмі Веніаміна Трубачова "Циганська масть".

Режисер стрічки - Наталя Неділько, оператор - Валентин Беліч.

Кожен фільм документального циклу "Моя країна" - це не лише унікальні історії, а й особистий погляд журналіста на ту чи іншу ситуацію в країні. Автор виступає своєрідним "провідником" між героями і глядачем, разом з героями шукає шляхи вирішення обставин.