Історія складування отрутохімікатів у Рокосові бере свій початок ще з радянських часів. Жителі села розповідають, що у 70-х роках тут працювали сім асфальтно-бетонних заводів, два кар'єри та потужне хімічне підприємство "Агрохімкомплекс". Рокосівчани щодня чули гуркіт, скрегіт і вибухи промислових машин. У селі стіною стояла пилюка, від якої за годину випрана білизна вкривалася рудими плямами. У повітрі відчувався запах асфальту, їдкого диму, паленої гуми та різних хімічних сполук.
Жителі Рокосова неодноразово писали листи в різні інстанції, відправляли в область делегації з проханням перемістити шкідливе виробництво подалі від населеного пункту, адже в селі різко знизилась врожайність і поголів'я худоби, частіше почали хворіти і вмирати люди. За словами місцевого жителя Василя Палчея, коли від пилу обласного хімічного складу лягло 40 корів, селяни влаштували ціле повстання з погрозами розбити машини. Чи то серйозність намірів рокосівчан, а чи вчасний розвал Союзу, але підприємство таки припинило діяльність. Від "Агрохімкомплексу" Рокосову залишилися величезні цистерни з невідомою хімічною речовиною, які, за словами рокосівчан, лежать у селі з 1979 року. Зарослі бур'яном і чагарниками, без охорони і без нагляду, під палючим сонцем вони нагріваються, помітно парують, розносячи навкруги сморід...
Згідно з аналізом на вміст пестицидів, проведеного Ужгородською прикордонною Державною контрольно-токсикологічною лабораторією, біля Рокосова вміст цистерн є сумішами ґрунту з пестицидами, а рідина — водний розчин пестицидів значної концентрації. Досліджені суміші містять більш ніж у
17 тисяч (!) разів перевищені гранично допустимі концентрації, не можуть бути ніяким чином застосовані і потребують утилізації.
Головний лікар місцевої амбулаторії Михайло Гінцяк стверджує, що фон захворюваності у Рокосові приблизно на 30 відсотків більший за середні показники по району і області, а захворювання на рак перевищують показники сусідів на 35 відсотків.