- До тебе постійно на вулиці підходять люди з проханням сфотографуватися, однак ти їм відмовляєш. Ти не переймаєшся тим, що вони ображаються і приписують тобі зіркову хворобу?
- Я не хочу фотографуватися з усіма охочими, тому що в мене просто не залишиться часу на відпочинок. Іноді роблю виключення, коли просять дітки. Втім, я змушена констатувати, що нерідко нав'язливе бажання сфотографуватися зі мною продиктоване амбіціями батьків, а дітям це не так вже й треба. Я також не дуже розумію, навіщо на концерті батьки підштовхують до сцени дітей, в страшну тисняву заради фото. Крім того, я в Ужгороді дозволяю собі гуляти без мейкапу, мені не хочеться, щоб це фотографували та викладали в інтернет. Як би парадоксально це не звучало, але аудіопірати обов'язково знайдуть саме це фото і надрукують його на обкладинці неліцензійного альбому.
- У тебе скоро виходить новий альбом, ти робитимеш тур на його підтримку?
Ти знаєш, у вітчизняних артистів не дуже прийнято робити тур на підтримку платівок. Однак, всі західні виконавці працюють за цією схемою. Там це доцільно, оскільки світові зірки супроводжують це феєричними шоу. Я завжди по мірі появи нових пісень поступово їх включаю до концертної програми.
- Ти вважаєш доцільним в наш час випускати альбоми на фізичних носіях, всі ж однаково завантажують музику з інтернету?
- Я ставлюся до цього дуже спокійно. Зараз наївно випустити диск і чекати від цього прибутків. Альбоми купують меломани-колекціонери, яким просто хочеться мати фізичний носій. Також диски купують ті, хто потім хоче отримати на нього мій автограф. Я сама частіше за все знаходжу музику в інтернеті, а дисків майже не купую. По-перше, не маю часу прослуховувати, вибирати, стежити за релізами крутих лейблів. По-друге, нова музика до мене приходить за рекомендацією друзів. Тож, як не крути, а найлегший шлях – це інтернет. Загалом же майбутня платівка буде доволі еклектичною —романтичною, місцями агресивною і водночас дуже особистою. Я впевнено опановую поп жанр і мені вперше не соромно про це говорити. Нині я працюю з надзвичайно професійними людьми, які все роблять на совість. Майбутній альбом, який ще не обзавівся назвою, це — перша робота з моїми новими продюсерами Альоною Михайловою та Ліаною Меладзе з Вельвет Мьюзiк.
- Нещодавно ти співала на розігріві у Jamiroquai. Які враження та чи часто ходиш на виступи західних музикантів в якості глядача?
- Це було дуже хвилююче, адже різниця між нашими виконавцями та закордонними – разюча. Наші поп-артисти чомусь на сцені поводяться досить скуто, з публікою тримаються дуже штучно, розмовляють клішейними фразами та з усіх сил намагаються здаватися кращими, ніж вони є насправді. При цьому вони панічно бояться показати себе справжніх. Джей Кей (фронтмен гурту Jamiroquai – авт.) як раз підкуповує своєю справжнісю: якщо він хоче смішно потанцювати – він собі у цьому задоволенні не відмовляє, якщо хоче подуріти – так і робить. Однак, він та його музиканти – це недосяжний рівень професійності. Під час виступу не використовувалися ніякі спецефекти, ніхто не вистрибував з роялю, Джей Кей не переодягався сім разів за концерт - вистачило просто його музики.
- Ти вже сім років не живеш в Ужгороді, зрозуміло що це твій дім і ти його любиш. Однак, зараз у тебе є можливість подивитися на нього з боку. Для тебе це місто змінилося?
Я надзвичайно люблю своє місто. І до кінця життя буду ним захоплюватися. Втім, я раніше не помічала, що тут погані дороги, поки не побачила хороші в інших містах. Сміття. Я не можу збагнути, чому його так багато. Навіщо посеред центру стоять сміттєві контейнери, які заважають мені милуватися моїми улюбленими краєвидами. Я не маю жодних сумнівів, що Ужгород може стати справді привабливим для туристів, однак нам для цього всім треба дуже сильно постаратися. Але це унікальне місто і ми маємо зробити все, щоб це зберегти. Тут є речі, які для мене ніколи не змінюються. Ужгород назавжди залишиться моїм домом, де живе моя родина, близькі мені люди та їжа, яку я собі дозволяю лише тут — кнедлики, гомбовці та різанці.
Коментарі
Ой, ой, ой... Зазналась, ці вулиці за остані роки стали кращими ніж були тоді коли вона ще ходила по ним пянезна та блювала по закуткам, під тими самими "йолками", чого її так і прозвали.