Поблизу водоспаду Шипот на Міжгірщині зараз триває черговий неформальний фестиваль. Більшість людей (переважно це представники молодіжних субкультур – хіпі, панки, рокери) з усієї України та зарубіжжя збираються тут напередодні Івана Купала, аби розпалити гігантську ватру, яка палатиме всю ніч. А тим часом один із таборів уже згорнув великі білі намети – тут тривав семінар під керівництвом нашого земляка, відомого мандрівника Голтіса (Володимира Вуксти).
Про Голтіса та його команду "EQUITES", названу так на честь римських вершників-першопрохідців, багато хто вперше дізнався, коли на телеканалі "Інтер" відбувся показ екстрим-шоу за їхньої участі. Нині екстремали задіяні у міжнародних проектах. Останній серед них – перехід через Атлантику за 40 днів без їжі й у тому числі 14 днів – без води.
Голтіс піднімається на поляну на чорному джипі з написом "EQUITES". Зверху на машині – трембіта. Цей табір інші відпочивальники називають "голодуючим" – тут у наметах живуть ті, хто бажає зцілитися від хвороб, скинути вагу й омолодитися. Курс коштує недешево – 600 євро, тому дозволити собі це можуть лише досить забезпечені люди.
Голтісу – 50 років, однак виглядає він значно молодше. Навколо його персони побутує вже чимало легенд. Відомо, що народився він у закарпатському селі Доманинці, у молоді роки комплексував через власну худорляву статуру. Тому почав активно тренуватися, багато молився – й уві сні почув, що матиме надзвичайні здібності й нове ім"я. Вважає, що Господь вислухав його молитви. У 25 років отримав серйозну травму хребта, однак зумів підвестися завдяки вірі та власній методиці, яку назвав "зцілювальний імпульс". Нині навчає цьому інших.
– Чим зараз зайнята команда "EQUITES"?
– Ми у постійному русі.
Нарешті завершили монтаж фільму про перехід через Атлантику "Шляхом Колумба", презентація якого відбудеться в Ужгороді. Позаминулого року з початком Різдвяного посту ми стартували з іспанського порту Палос-де-ла-Фронтера на 15-метровій яхті. Метою нашого переходу через океан без їжі і води було показати приховані можливості організму людини. А також зробити якісний фільм, який зацікавив канали "Діскавері" та Бі-Бі-Сі. Ми хотіли донести всім інформацію про те, що коли людина потрапляє в екстремальні ситуації, то гине насамперед лише через те, що впускає всередину себе страх. Згубний страх і незнання. Адже насправді практично будь-хто може прожити без їжі та води мінімум 10-14 днів, а не три, як вважається.
– Але для цього, мабуть, потрібна тривала підготовка?
– Ні, не потрібно жодної підготовки. Всі це спроможні зробити. Наприклад, наша команда перші 14 днів витримала взагалі без води та їжі, а потім ще сорок діб до кінця посту пила лише воду.
– Такий струс для організму хіба не може завдати шкоди людині?
– Звісно, може, якщо людина не знає, як правильно себе поводити. Голодувати слід під наглядом фахівця. У нас уже неодноразово були такі довготривалі голодування і пости. Мали на меті дослідити витривалість власного організму та духовне очищення. Для цього отримували благословення у православних храмах – у Почаївському монастирі та Києво-Печерській Лаврі. Збагачувалися силами і благословенням завдяки молитвам людей, які спостерігали за нашим переходом. Ми таки подолали Атлантику. І слава Богу!
Тепер, коли фільм уже готовий і поки не продали на нього права телевізійним компаніям, починаємо його презентацію в Ужгороді, потім у Києві й Москві.
– Але подібний проект коштує чимало. Хто його фінансував?
– Юсеф Харес – сирієць, але нині мешкає у Парижі. Проект коштував близько мільйона доларів. Нам інша компанія (з виробництва пива) пропонувала набагато більше грошей – 1,5 млн. доларів. Але всі члени команди відмовилися рекламувати алкогольний напій. Принципово. Аби не заплямувати позицію "EQUITES".
– Що у планах на майбутнє?
– Наступного року плануємо здійснити переліт із Північного на Південний полюс, який матиме назву "Сльози Землі". Полетимо на двомоторному літаку DC-3. Хочемо зробити всього п"ять посадок. Сенс перельоту – привернути увагу ЗМІ та суспільства до проблем Землі. Бо Земля – наш дім, і вона плаче: тануть льодовики. Тому ми і зважилися на цей безпрецедентний переліт... Ніхто такого до нас ще не робив і, мабуть, уже ніколи не зробить. Оскільки приземлятися на Південному полюсі стає дедалі небезпечніше – навіть там з"являються тріщини, у цій вічній мерзлоті... Також плануємо зазнімкувати найгарніші місця нашої планети з повітря.
– Що наразі поробляєте на Шипоті?
– Тут щорічно проводимо семінари зі "зцілювального імпульсу". Відбуваються вони під час пауз між експедиціями. Вчимо, як продовжити активне довголіття, повернути роки назад. Це суто слов"янська система, заснована на різнобічних знаннях у галузі медицини, анатомії, фізіології, біохімії і біомеханіки. Система складається з 5 частин. Перша – це духовне начало (має назву "відкрите серце"). Друга – фізичні вправи, які дають більше ефекту, ніж звичні заняття на тренажерах. Третя – правильне харчування, четверта – пости і голодування, а також загартовування. Людина, яка відвідує семінар, отримує розроблену мною методичку і відтепер знатиме, як правильно виконувати вправи для всіх груп м"язів, що повністю вирішують проблему гіподинамії.
– Скільки років Ви проводите ці семінари?
– Вони тривають уже п"ятий рік поспіль, проведено близько 150 семінарів. У тих, хто займається за цією системою мінімум півроку, ККД кожної м"язової групи зростає на 300 відсотків. Змінюється тіло, людина не хворіє, позбавляється застарілих хвороб і болячок.
– Але Ваша система має і релігійну основу?
– Оскільки ми православні, то в кожній людині повинні бачити щось хороше, незалежно від віросповідання та кольору шкіри. Але і закликаємо всіх тих, хто шукає богів на Сході і займається душозгубними практиками, аби вони поверталися назад у православні храми. Також ділюся власним досвідом, спостереженнями, позицією. Приїжджають до нас люди з усього світу – навіть з Австралії, Америки, Канади і Японії.
– Чому саме на Шипот?
– По-перше, це моя батьківщина, адже я сам родом із Закарпаття. Тут дуже гарна і "сильна" місцевість. До того ж чиста вода і чудові краєвиди.
– І позитивна енергетика?
– Я не люблю слова "енергетика". Просто відчуваю Божу благодать.
– Що пригадуєте зі свого дитинства?
– Козу Катю, яка вигодувала мене своїм молоком. Виріс у дуже гарному селі Доманинці – тоді ще не заасфальтованому. До річки – п"ять хвилин, бігали босоніж. Залишилося багато спогадів, пов"язаних із залізницею, товарними вагонами, якими "зайцями" подорожували у гори. Мені пощастило і з друзями – з нашої компанії ніхто не палив, не випивав, не лаявся, не мучив тварин – усі займалися спортом: захоплювалися гірськими лижами, плавали на плотах, байдарках. Ще любили слухати Deep Purple, Led Zeppelin, Animals, Doors...
– І тепер насолоджуєтесь рок-музикою?
– Нині більше люблю етнічну, зокрема кельтську: Лорену Маккеніт, Трейсі Чепмена, Clanned.
– А чи не плануєте один зі своїх проектів присвятити збереженню і порятунку Карпат?
– Так, постійно про це думаємо і говоримо. Обов"язково – у найближчому майбутньому.