Як повідомили "Закарпаття online" в Мукачівській греко-католицькій єпархії, розпочалося свято з тимчасової каплиці, де 6 років молиться громада. Звідти процесійно, несучи копію ікони Мукачівської Божої Матері, вірники перейшли на подвір’я нової церкви. Тут діти і молодь квітами, хлібом і сіллю вітали свого владику Мілана і гостя – владику Василія (Івасюка), екзарха Одесько-Кримського.
Спочатку було освячено новий дзвін у дзвіниці біля храму, котрий названо Кирилом і Мефодієм. Після цього розпочалося освячення нового престолу і церкви, котра є повністю завершена (бракує тільки іконостасу та розписів). Також відбувся обхід церкви з мощами, освячення центральних дверей, котрі символізують самого Господа Ісуса Христа.
На Архієрейській Службі Божій з владиками співслужили 10 священиків. Літургію супроводжував співом кафедральний хор імені Блаженного Теодора. Під час Служби Божої було посвячено в диякони випускника УжБА Євгена-Мілана Виговського, родом з Тур’ї Поляни.
У своїй проповіді владика Мілан розповів про життя святих Кирила і Мефодія, що були сповнені християнського духу і євангелізували наших предків. До речі, почитання цих святих має в Порошкові глибоке коріння. Під час Літургії на тетраподі була покладена стара ікона святих Кирила і Мефодія, котру подарувала одна вірниця. Також було згадано, що на це свято 18 липня 1937 року свою першу Службу вібслужив у рідному селі Порошкові новоєрей Василь Михальчинець.
Після закінчення Архієрейської Літургії було вділено грамоти благодійникам церкви і двом заслуженим кураторам – Миколі Петрішці і Миколі Степанюку.
Історична довідка:
У 1751 році за пароха Олексія Реберка згадують греко-католицьку дерев’яну церкву св. Миколи в доброму стані. Образи були всі старі, але якраз тоді громада збиралася дістати нові. Згодом в селі побудували типову муровану греко-католицьку церкву, що має вхідні двері з багатим різьбленням. Над входом написано дві дати – 1762 та 1894.
Біля церкви стоїть проста каркасна дзвіниця з дерева. Два дзвони виготовила фірма "Акорд" у 1926 році за священика Августина Куштана, третій вилив Ф. Егрі в 1921 році.
За матеріалами з енциклопедії Михайла Сирохмана "Церкви України. Закарпаття". – Львів: Видавництво "Мс", 2000.