Історії двох бійців Закарпатської бригади, які п’ять місяців провели на передовій (ФОТО)

П’ять місяців на позиції під обстрілами та ворожими штурмами провели бійці 3-го гірсько-штурмового батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

«Противник дуже активно намагається захопити нашу позицію і дуже злий на нас за свої втрати», — розповідає 36-річний боєць із позивним Будда. Родом із Тернопільщини, він служить уже два роки. До війни працював у великій аграрній компанії, але, коли почалося вторгнення, не вагаючись пішов до війська. «Якщо не ми, то ворог і далі буде лізти… Я не розумію, за що вони гинуть? Ми розуміємо! Ми захищаємо наших рідних, наших близьких», — каже він.

Будда зазначає, що найважливіше в сучасній війні — бути уважним. Особливо під час туманів, коли ворог намагається підповзти якомога ближче. «Найближчий мій контакт із ворогом був на відстані шести метрів. Діяти довелося швидко, щоб ліквідувати противника», — додає боєць.

Попри ефективну бойову роботу, Будда себе героєм не вважає. Для нього це обов’язок перед родиною. Зараз його найбільше бажання — приїхати на пологи похресниці.

39-річний боєць із Хмельниччини, відомий під позивним Черня, також розповідає про мотивацію. «Ми захищаємо не державу, а в першу чергу самих себе», — каже він. Чоловік ще з юності мріяв про службу в армії: його дід був полковником, артилеристом, але його власна військова кар’єра в юності не склалася.

На початку повномасштабного вторгнення він одразу став на захист України. «Я пішов до війська, бо хочу, щоб моя донька жила в незалежній країні», — розповідає Черня. Після п’яти місяців на передовій бійця радували найпростіші речі цивільного життя: «Коли повернувся з позицій, для мене справжньою радістю стала можливість помитися. Як приїхали — одразу побігли до води, як качки».

Після тривалого перебування на позиціях обидва бійці отримали можливість поїхати у відпустку та втілити свої «маленькі» мрії.