Якось один мешканець села Клячаново, що під Ловачкою, вертався з поля додому і, побачивши сусіда, який порався біля хати, привітався і запитав його:
- Дмитре, кажуть, ож в нашому селі жиє якийсь письменник, ци не знаєш, ко вто є? Ци то часом не ти?
- Та ти ж мене змалечку знаєш, - відповів сусід, - ми з тобою за одною партою в школі сиділи, як ти міг таке подумати? Заходь краще на погар вина, посидимо, поговоримо..
- От і я думаю, брешуть люди...
... Вони так і посиділи, пожалілися на погоду, поділилися, як у кого вродила крумпля, випили по погару вина, попрощалися біля капури і пішли спати...
27 жовтня один з них святкує свій день народження. Це відомий закарпатський письменник Дмитро Михайлович Кешеля, лауреат декількох літературних премій, автор романів, повістей, оповідань, драматург, режисер і сценарист, який народився, живе і пише твори, що перекладаються багатьма мовами світу, в селі Клячаново під Ловачкою.
Щойно Дмитро Кешеля закінчив новий роман "Доживемо до зеленої травички". Це продовження "Родаків", які принесли автору визнання та любов читачів. Ось як пише про знайомство з творами письменника одна з його шанувальниць:
"Передайте, будь ласка, шановному Дмитру Кешелі, що його книжки - це диво! Особливо Родаки! Вперше прочитала її на Луганщині, була у сестри в гостях, на батьківщині. Вона роман брала в бібліотеці і мені запропонувала. Не очікувала, що буду так сміятись! Деякі моменти читала молодшому сину. А деякі нагадали й нашу велику колись родину. А саме, як зустрічались на застіллях чи свадьбах, і іноді все закінчувалось так, як і в Родаках - з бійками та лайками, які потім згадували ми, молодші, зі сміхом, все те через багато-багато років)
Ну, і завдяки Родакам тепер знаю Закарпатську говірку. Галицьку ґвару вивчила після переїзду до Львова з Донецька у 2014, а після роману Дмитра Кешелі- і закарпатську освоїла) Трошки) Мені дуже до вподоби діалекти. Так незвично звучать і так гарно. Іноді кумедні такі слова бувають, що дивуєшся, коли бачиш переклад)"
Як ми бачимо, твори Дмитра Кешелі не тільки надихають в цей складний час, а ще й об'єднують і гуртують українців з різних регіонів, а значить, наближують нашу спільну Перемогу.
Восени Дмитро Михайлович збирає два врожаї. Перший - це вітання його друзів, родичів, знайомих, читачів і прихильників його таланту з Днем народження, і ми приєднуємось до найкращих побажань талановитому майстру слова!
А ще письменник разом з дружиною восени збирає виноград і перетворює його в чарівний напій. Всі, кому пощастило смакувати авторське вино Дмитра Кешелі, чи сухе, чи медове, змогли відчути Закарпаття на смак. Вино і література - це поєднання красивого і корисного, як писав колись Максим Рильський.
Але вино Дмитра Кешелі красиве - соковито-червоне, рубінове, а на сонці - яскраве і грайливе, а проза - корисна, тому що дарує оптимізм і жагу до життя. Тож, бажаємо шановному Дмитру Михайловичу ще довгих років плідної праці на двох благодатних нивах!
А читачам і шанувальникам радимо слідкувати за книжковими полицями в магазинах або повідомленнями в інтернеті про вихід друком (ось-ось незабаром!) роману "Доживемо до зеленої травички".
Ну а тим, хто ще дивом не знайомий з кумедними та повчальними пригодами допитливого і вигадливого хлопчика Митрика, народної шпійонки баби Фіскарошки та їх вірної цимборки - кози Танкістки, радимо відкрити "Родаки", а разом з ними дивовижний світ, де живуть прості та мудрі, самодостатні та іронічні, стилістично вишукані, але по-справжньому справжні закарпатці - герої творів Дмитра Кешелі.
