Найбільші святкування проходять в історичному Палаці Центральної Ради (нині Будинок вчителя) в Києві. Саме там 7-го березня цього року два пряшівські українські самодіяльні колективи – дівоча співацька група „Сердечко” при З’єднаній школі ім. Т. Шевченка (керівник Івета Світок) та сеньйорський танцювальний колектив „Карпатянин”, що існує при Регіональній раді СРУС (керівник Михайло Джупин) виступили з інсценацією поеми Т. Г. Шевченка „Наймичка”. В конференц - залі Будинку вчителя зібралася еліта української нації: представники вищих органів влади, політики, науковці, письменники, артисти, журналісти тощо.
Перед виступом голова Президії Союзу русинів-українців Словаччини Іван Лаба познайомив їх з сучасним станом української національної меншини в Словаччині. Голова Пряшівської регіональної ради Єва Олеар представила обидва колективи, а автор цих рядків розповів про проникання творів Т. Шевченка у Словаччину та Чехію, а також про роль Кобзаря в його особистому житті.
Складовою частиною святкування була виставка найновіших українських видань Пряшівщини. Крім „Нового життя”, „Дуклі”, „Веселки”, „Наукового збірника Музею української культури в Свиднику” були там книжки Івана Яцканина, Степана Гостиняка, Івана Мацинського, Йосифа Збіглея, Іллі Галайди, щойно видана „Антологія словацької поезії”, „Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем” та багато інших.
Другий не менш успішний виступ пряшівчан був перед майже п’ятистами учнями та викладачами Військового ліцею ім. І. Богуна в Києві. Тут, крім фрагментів з „Наймички”, пряшівчани порадували юнаків у військових формах темпераментними танцями “Карпатянина”, прекрасно виконаними піснями “Сердечка”, віршами Василя Симоненка й Ліни Костенко. Окремо хочу сказати про професійний конферанс пані Єви Олеар, котра в дуже змістовній і дохідливій формі розповідала столичним глядачам про колективи, що брали участь в концертах, про їхній репертуар, про звичаї і традиції русинів-українців Східної Словаччини. Директор цієї школи генерал-майор Леонід Васильович Кравчук, дякуючи виступаючим зі сцени, підкреслив, що це був один з кращих виступів у десятирічній історії їхнього ліцею. Виступаючих він нагородив не лише розкішним букетом квітів та смачним обідом, але й Похвальною грамотою. Особисто показав гостям з Пряшева гордість ліцею – Шевченківський музей.
Третій виступ пряшівський об’єднаний колектив здійснив у м. Фастові Київської області, присвятивши його вихованцям та персоналу місцевого Дитячого будинку. Пряшівчани привезли сиротам не лише театральну виставу, пісні, танці та вірші, але й іграшки та солодощі. Заключним номером двогодинного концерту був фрагмент із програми „Пам’ятні дні. Голодомор в Україні 1932-33 рр.”, який викликав сльози зворушення не в одного глядача. „Лише заради однієї сльози старенького дідуся в шостому ряду варто було приїхати до Фастова” – сказав один із учасників цієї поїздки після концерту. Свята правда!
Програма триденної автобусної поїздки пряшівчан в Україну була дуже насиченою. Та попри все, учасники встигли познайомитись з основними пам’ятками столиці України. Найбільше враження на них справили Михайлівський собор, Храм св. Софії, Києво-Печерська лавра, Хрещатик та модерні магазини Києва. Вони ніколи не забудуть гостинне, сердечне і щире прийняття в Технічному ліцеї міста Києва зі школярами і вчителями, з яким пряшівська З’єднана школа ім. Шевченка має давню дружбу.
Слід підкреслити, що після кожного виступу вдячні глядачі і у Військовому ліцеї імені Івана Богуна, і в Київському будинку учителя, і в Технічному ліцеї Шевченківського району міста Києва і у Будинку культури міста Фастова запрошували всю делегацію русинів-українців зі Словаччини приїздити ще і ще раз. “Ми вас полюбили, як рідних. Ми вас чекатимемо знову!”, – зворушено говорили вони нам на прощання.
А ми їм відповідали: “Дорогі наші нові друзі! Ми не кажемо вам : “Прощавайте. Ми говоримо: ДО ПОБАЧЕННЯ. До наступної зустрічі!”