Художник з угорським корінням, якого, як він розповів, в радянській метриці записали Теодором і росіянином за національністю, з властивим йому гумором розповів про свою творчість, коріння якої сягає науки в корифеїв закарпатської школи живопису, в яких йому пощастило вчитися.
Його картини розійшлися світом, сягнувши навіть далекої Австралії, але в нинішньому зануреному у інтернет Ужгороді митця, який ніколи не рвався за нагородами і заваннями, ба навіть свідомо уникнув членства в Спілці художників, нині пам'ятає хіба вузьке коло поціновувачів того малярства, яке представляли його вчителі - Антон Кашшай і Василь Бурч.
Вдосталь поподорожувавши чужими землями, зі Сполученими Штатами Америки включно, Тибі-бачі зрештою повернувся до свого рідного Ужгорода, у котрий він вкорінений всім своїм закарпатським єством. Плоть від плоті багатонаціонального краю, він чергує в своїй розповіді рідну угорську, літературну українську мови і колоритний закаратський діалект.
Більше про це - у відео від "Відкритих зустрічей Ужгородом".
Коментарі
Цікавий чоловік. І художник ліпший за більшість сучасних мазюкал, що прикривають свою бездарність абстракціонізмом.