Володимир Павлишин: еволюція творчості

Пригадую  1973 рік. Студія образотворчого мистецтва при Палаці піонерів. Якось на одному із занять, коли відлучився Золтан Степанович, Володимир вирішив показати своїм товаришам-студійцям свій малюнок. На акварелі була зображена глибока осінь – типовий міський пейзаж, кілька одноповерхових будиночків,  тротуар, пара  «коронованих» дерев, що тоді здалися мені неприродними і дивними через надмірно товстий стовбур і надзвичайно тонкі гілочки. Під деревом був зображений чоловік в характерній позі, який безсоромно дзюрив, що викликало наше захоплення й сміх. Цей епізод із дитинства закарбувався в пам’яті, як і автор цього малюнку. І гадаю, недарма. Адже він характеризує Володимира як людину і художника, яка здатна на вчинки, має свою думку, що, зазвичай, не є загальноприйнятою, говорить про його готовність кинути виклик суспільній моралі. А ще розкриває його як митця, який завжди готовий до здорової провокації в мистецтві. Можливо, –  це й допомогло йому стати відомим, досягти успіхів і визнання, що вдається не багатьом. Сотні дипломованих митців десь загубились в дорозі до слави, до самоствердження. Володимир Павлишин наполегливо, крок за кроком, долає цей шлях, що засвідчує його чергова персональна виставка в Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й. Бокшая. 

Творчий доробок Володимира Павлишина дивує своїм жанровим розмаїттям, оригінальною манерою письма, що з роками видозмінюються, еволюціонують. Його роботи імпресіоністично-асоціативні, сповнені динаміки, експресії. Він багато експериментує, постійно шукаючи суголосу своєму внутрішньому стану манеру самовираження. Саме тому колорит його творів такий різноманітний, а почерк   змінюються на підсвідомому рівні в залежності від теми та ідеї твору. Майстер має свою систему образотворення, що формувалася десятиліттями. Образний Всесвіт його полотен народжується з хаосу мазків, ліній, що породжують форму. Тональний діапазон надзвичайно широкий – від сніжно-білого до чорного. Гама кольорів багата й різноманітна і основана на поєднанні теплих і холодних плям. Майстер, зазвичай, працює в жанрі тематичної картини. У центрі його творчості рідне місто, край, що дарує сили й натхнення, життя у всьому його емоційному багатстві і проявах. Нині митця характеризує філософсько-романтичне світосприйняття, що відображається в його тематичних полотнах. Серед них такі чудові полотна як « Почуте слово», « Чиста печаль», « Чиста печаль», «Сполохана ніч» та інші. Через створення  певних  асоціативних образів автор намагається виразити свої емоції, відчуття світу, думки. Не оминає він і сакральної тематики. Його увагу привертають наріжні біблійні притчі, що викликають його оригінальне  потрактування. Запам’яталися  «Ноїв ковчег», «І прийде той час», що спонукають глядача до роздумів про невідворотність відповідальності перед Господом за все вдіяне нами, змушують переглянути свої погляди на життя, задуматись над його змістом.