П’ята колона Кремля на Закарпатті

Днями від імені голови Закарпатського обласного товариства російської культури «Русь» Володимира Салтикова було надіслано листа в різноманітні державні інстанції з вимогою «вжити засобів впливу» проти декана філологічного факультету Ужгородського національного університету Галини Шумицької. Бо вона «розпалює міжнаціональну ворожнечу» та становить «загрозу національній безпеці». І що ж ця молода деканеса такого страшного зробила? А просто в інтерв’ю «Новинам Закарпаття» погодилася з тим, що існування двох російських кафедр в УжНУ є нонсенсом.

Про цей очевидний анахронізм Радіо Свобода писало ще торік. Дві окремі кафедри російської мови та російської літератури в найзахіднішому університеті України не мають жодної доцільності, в тому числі й економічної. Це підтверджує й саме життя. Усього чотири студенти торік вступили на російську філологію в УжНУ на стаціонар. Із шістьох заочних місць вдалося заповнити тільки три. (І це на безкоштовне навчання!). Таким чином конкурс на російське відділення склав 0,0%. Для чого тоді тримати аж дві російські кафедри, викладачі яких, аби набрати необхідні години, викладають близько 40% предметів, які до русистики не мають жодного стосунку?

Декану філологічного факультету це добре відомо. Університет і так дуже мляво реагує на вимоги часу. Тільки зараз почалася проводитися робота з оптимізації російського відділення. Ректорат обіцяє зміни аж з 1 вересня. І це вельми не подобається 65-річному уродженцю Саратова Володимиру Салтикову, який не поїхав облаштовувати Росію вдома, а хоче її розбудовувати на Закарпатті.

Найбільшого обурення у керованого ним товариства «Русь» викликала думка декана філологічного факультету, що російська мова для нас є іноземною. (На Закарпатті кількість російськомовних становить усього кілька відсотків). «Тут би про своє, українське (!), подбати», – говорить Галина Шумицька і відразу стає для товариства «Русь» ворогом №1.

СБУ мала би проявити належну увагу до п’ятої колони Кремля

Салтиков пише міністру, прокурору, в міліцію, СБУ… Вимагає покарати, притягнути, спростувати «фальсифікації, брехливі та образливі висловлювання», щоправда жодного з них так і не зацитував. Бо їх в інтерв’ю просто не має.

Зате їх чимало є в матеріалах самого товариства «Русь», яке успішно видавало альманахи «Русская культура Закарпатья» за московські гроші. «Банды ОУН-УПА», «оранжисты», «тягнибоковские прихвостни», «идеями демонизма и неистовства была проникнута деятельность Ющенко», «национал-фашистские воззрения», «гражданська война на Украине» і так далі. Все в кращих традиціях путінської пропаганди. Навіть заголовки як під копірку з московських агіток: «Где просипается национализм – там начинают резать женщин и детей». (Ось такий культурологічний альманах Салтикова, який збирається навчати нас толерантності).

До речі, в «Русской культуре Закарпатья» є окрема рубрика «Подкарпатские Русины». Так-так, товариство російської культури заперечує український характер краю. Наприклад, тут можна дізнатися «кто такие русины или карпатороссы, чем они и их край отличаются от остального Русского мира». Україну можуть називати «Юго-Западом Руси», а то й «Малороссией», начебто за вікном ХІХ століття. Дописалися вже й до «поразительного сходства народного и храмового зодчества Подкарпатской Руси с северорусским».

Під культурною машкарою товариства насправді ховається цілком конкретна політична мета. Недарма Салтиков балотувався на місцевих виборах від «Русского блоку», нині забороненого в Україні. Найбільшим другом товариства є активний піп-москвофіл Дмитро Сидор, засуджений свого часу за сепаратизм. І ось тут справді СБУ мала би проявити належну увагу до п’ятої колони Кремля, яка починає підіймати голову.

До речі, активними членами товариства Салтикова значаться завідувачі обох російських кафедр УжНУ.

І найцікавіше. У своєму альманасі товариство російської культури вельми радіє з того приводу, що в ужгородській школі №11 вдалося запровадити російську мову як другу іноземну. Це подається як велике досягнення захисників «русского мира»: «Первая на Украине выбрала и главное – добилась статуса школы, в которой второй иностранный язик – русский». Тобто, Салтиков сам аплодує твердженню, що російська мова є іноземною. А потім звинувачує за таку ж думку декана філологічного факультету, бо це вже, виявляється, «розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Цілком у дусі московських флюгерів, для яких брехня – головний інструмент у боротьбі з Україною.