— Микола ніколи не хворів, — каже його найкращий друг, 62-річний скульптор Василь Олашин-старший, — смерть була раптовою. Художник упав прямісінько в коридорі приймального відділення
До того як стати художником, Керечанин займався спортом. Дуже любив мотоцикли. У молодості був мотоциклістом. Став заслуженим суддею міжнародної категорії з мотоспорту.
У 80-х роках він жив у Дебрецені в Угорщині, працював в українському консульстві. Коли повернувся до Ужгорода, з двома закарпатськими митцями організували незалежну спілку художників — ”КЕТ імені Кашшая”.
— Він був реалістичним художником, — розповідає 50-річний митець Сергій Глущук. — Як ніхто інший, умів реалістично змалювати на полотні живу воду та водоспади.
Народився Микола Керечанин 7 червня 1939 року в багатодітній родині. 60-річна дружина Світлана, 40-річний син Дмитро та 35-річна донька Олена поховали його в родинному склепі на міському кладовищі ”Кальварія”.