У Києві відкрилася виставка творів В’ячеслава і Едуарда Приходьків

«Музей історії Києва — один з основних майданчиків для сучасного мистецтва в місті,— розповіла «Хрещатику» заступник директора музею Тетяна Костенко.— Ми хотіли вшанувати пам’ять батька, народного художника України В’ячеслава Приходька, який пішов з життя 2011 року. З його роботами я ознайомилася вже давно, і мене зачарували колорит і кольори, притаманні Закарпаттю. Справу батька продовжує син Едуард, який має власний стиль. Його роботи, представлені на виставці,— з приватних колекцій».

В залі ліворуч — художній світ В’ячеслава Приходька, сповнений теплими кольорами, в якому закладена ідея упорядкованості й мудрої довершеності. Зокрема це релігійний триптих («Той, хто несе хрест», «Розп’яття, «Плач»), зображення жінок («Жінки», «Хустки»), урбаністичні пейзажі, натюрморти. Робота з серії «Гармонія» увічнює образ закарпатської жінки — Мадонни і Берегині, трудівниці і вірної подруги, ніжної коханої і до безтями люблячої матері.

В залі праворуч — картини Приходька-молодшого, зроблені в мішаній техніці: акрил, накладений на ґрунт, є підмальовком, на який наносяться фактурні фарби. Це дає змогу створити напівтони, об’єм та неповторну гру світла-тіні. Крім темпераментних барвистих композицій, є й стримані монохромні. Серед робіт вирізняється серія, присвячена коням («Удвох», «Світлий дует», «Продовження»).

«Як би архаїчно це не звучало, але основним завданням митця і досі є пошук гармонії з навколишній світом і собою, звідси й назва виставки,— зауважив «Хрещатику» Едуард Приходько.— Для мене ця виставка є дуже відповідальною, адже представляю тут роботи і свого батька, який був моїм головним вчителем в мистецтві і в житті. Що стосується моїх картин, в експозиції  зібрані роботи за 2010—2012 роки. Коні для мене є символом сильної і одночасно благородної тварини. Є зображення і старого велосипеда, ліхтаря, стільця — хочу показати, що можна знайти щось особливе і в звичайних предметах, у повсякденному житті»