Закарпатське невеличке місто Мукачево у роки Другої світової війни не стало ареною жорстоких кровопролитних боїв ні з самого початку війни, ні під час її завершення. Та не дивлячись на це війна стала трагедією не тільки для мукачівців, які змушені були брати участь у бойових діях і полягли на дорогах війни. Вона стала великою трагедією для мирних городян єврейської національності, яких за людиноненависницьким наказом тоталітарного фашистського режиму у травні 1944 року було відправлено до тогочасного пекла на землі – табору смерті Освенцім.
28 тисяч 584 городян та мешканців навколишніх сіл зазнали нелюдських знущань та горя. Вони були знищені не тому, що зі зброєю в руках воювали проти ворога, а тільки тому, що були євреями.
Про страждання цих людей нагадує скромний пам’ятник, який встановлено на старому єврейському кладовищі та гіркі повні трагізму слова викарбувані на ньому: «Чоловікам, жінкам, старим та дітям, які були жорстоко вбиті в часи фашистської окупації тільки тому, що були євреями».
Мукачівський міський голова Золтан Ленд’л різко засудив геноцид єврейського народу у роки війни, поділився своїми спогадами та переживаннями, коли дізнався ще в дитинстві від батьків та сусідів про ці жахіття. "Пам’ять про загиблих завжди буде з нами і постійно нагадуватиме про те, що всі ми люди, до якої національності та релігійної конфесії не належали б. Ми повинні знаходити в собі мужність допомагати один одному у важку хвилину", - підкреслив він.
Сумні слова про тих, хто загинув у роки Голокосту, про те, що потрібно не тільки говорити, але й діяти для спасіння людей, - мовили голова Мукачівської іудейської релігійної громади Абрагаам Лейбович та головний рабин Закарпаття Менехем Мендель Вілгелм.
Про спасіння, мир, злагоду та пам’ять про тих, кого вже немає з нами молилися присутні, які зібралися цього сумного дня біля старого єврейського кладовища у Мукачеві.