"Людина не створена для щастя" - лейтмотив усього твору. Для чого ж вона створена - ні автор, ні режисер однозначної відповіді не дають.
Олександр Гаврош, автор сценарію:
- Мені подобається, що після цієї вистави людина виходить із знаками запитання в голові. Тобто глядач не просто посміявся, пішов і забув.
Відвертість та обговорення інтимного - незвичні речі для Закарпатського театру. На сцені режисер показав і пристрасть, і еротичні танці. Публіка сприйняла схвально. Сам автор таке ноу-хау називає наближенням до реального світу.
Олександр Гаврош, автор сценарію:
- Я ходжу у цей театр постійно і звик тут до якоїсь певної атмосфери, що тут все так спокійно, тут відбувається життя на сцені, а не таке життя, як коли ти виходиш із театру. Але ми перенесли те життя, що відбувається там поруч - сюди в зал, на велику сцену. І всі, хто підходив до мене після вистави казали, що все як у житті.
Режисер Сергій Архіпчук виставою сповна задоволений, каже попри страх і не повну готовність акторів до таких експериментів - відіграли на "ура".
Сергій Архипчук, режисер вистави:
- Найбільшою проблемою кожного з митців, зокрема акторів, є їхній власний страх і невіра у свої сили. Взагалі ментально в українців живе зневіра, сумнів, заздрість, бажання сказати, що у когось вийшло б краще - це були мої перші вороги, з якими довелося боротися.
Через три людські долі автори розкрили також проблему еміграції та заробітчанства, перед якою стоять тисячі українців. Вистава підводить до висновку - що своє життя ми творимо самі.
Лариса, глядачка:
- Сцена, коли наші українці вийшли з картоплею у мене викликала сльози на очах - це я кажу правду, як воно було. Це написано дуже щиро, від душі.
Уже за тиждень відбудеться ще один показ цієї вистави. Потім її представлять в інших областях на гастролях. Директор Закарпатського драматичного театру Любов Оленчук впевнена - копітка робота Сергія Архипчука та Олександра Гавроша знайде свого глядача в кожному місті.