Театр носить назву Чінган, і не є театром, який традиційно собі уявляють українці, розповідає одна з танцівниць Анастасія Загорна: «Це щось більше схоже на кабаре, але таке ніби родинне: люди приходять сюди з дітьми, відпочивають за келихом вина або соку, дивляться шоу-програму. Для дітей проводяться різноманітні конкурси, є приміщення з караоке – китайці дуже люблять співати».
Троє хлопців (Юрій Чеботар з Великого Березного, Олег Петі з Мукачівщини та франківчанин Олег Футуренко) і троє дівчат (ужгородка Каріна Галушка, мукачівка Вікторія Перец та Анастасія Загорна з Чопа) хореографії навчались на батьківщині професійно. До того ж, були учасниками різних танцювальних колективів. Нині ж працюють у китайському театрі за контрактом, що заключили його на пів року.
Щотижня готують нову танцювальну програму під керівництвом китайських постановників: «постановники змінюються кожного тижня, аби повністю скомпонувати концертну програму, потрібно десь 1-2 дні. Концерти тривають три години – з 21-ої до опівночі, танцювальні номери передбачають яскраві костюми, багато реквізитів – китайці полюбляють шоу».
Робочий графік у танцівників напружений: репетиції з постановки нових танцювальних номерів проводяться вже після концертів: «репетируємо після опівночі, тільки «український» блок шліфуємо вдень. Так, концерт поділений на два відділення, перше з яких передбачає виступ із тими танцювальними номерами, що ми «привезли з собою». Танцюємо танго, степ, в стилі диско й антре… Ми приїхали з готовою програмою, і над нею вже працюємо власне перед концертом», – розповідає Анастасія Загорна.
На запитання, коли при такому ритмі встигають відпочивати, дівчина каже: «Відпочивати встигаємо – гуляємо містом, ходимо в басейн, шопінгуємо, відвідуємо ресторанчики. Ми живемо у великій квартирі буквально поруч із театром, нам її роботодавці надають».
Розповідає, що китайці – народ доброзичливий, з багатьма з них українські танцюристи вже встигли подружитись. Спочатку через погане володіння англійською спілкуватись було дещо важко, однак згодом рівень мови «підтягнули» і тепер спілкуються вільно, каже Анастасія Загорна.
Хоч контракт на виступи заключали на пів року, є можливість за бажання його продовжити. Закарпатці, каже Анастасія, вже про це думали, але з керівництвом питання поки не обговорювали. «Не знаю, чи лишимось, все можливо. Але вже дуже сумуємо за рідними, за друзями. Тому не знаю поки, чи працюватимемо далі – вирішуватимемо з часом», – розповіла Анастасія Загорна.